Три роки тому мої стосунки з братом та його дружиною були чудові. Ми часто зустрічалися сім’ями у вихідні та свята. Але потім мій брат став директором компанії. Хоча він не став задирати носа, але стосунки з його дружиною почали поступово псуватися.

Вона дуже змінилася. Я не звертала уваги на її зарозумілість, ми так само тепло спілкувалися з братом. Але потім сталося те, чого ніхто не чекав. Моїй племінниці та моїй дочці по 10 років, його дружина моєї доньки хрещена мати. Попри те, що вона хрещена, вона звинуватила мою дочку у крадіжці пластиліну.

Це сталося, коли ми з невісткою (я і вона) поїхали отримувати закордонні паспорти на наших дітей разом з ними. Дітям було по 8 років, племінниця принесла пластилін один шматочок і поділилася з моєю донькою, вони грали, ліпили.

Моя дочка поклала один маленький шматочок у кишеню, бо заважав, а іншим гралася. Коли ми вже розходилися по хатах, моя дочка віддала з кишені інший шматочок племінниці. Потім я дізнаюсь від брата, що його дружина сказала, що моя дочка вкрала пластилін.

Потім далі вона почала розповідати братові, що моя дочка і раніше крала у племінниці іграшки. Під час зустрічі вона сказала моїй дитині, що вона злодійка.

Після цього ми всі дуже посварилися, я захищала свою дитину. Брат мені сказав: «Мені не потрібні твої виправдання». А у моєї дитини психологічна травма, вона плакала і казала, що нічого не крала.

Я водила її до психолога. Психолог каже, що за тестами вона не крала. У мене багато подруг із дітками, ми ходимо в гості, і ніхто не казав, що вона щось украла. Нас завжди раді бачити.

Вже минуло три роки. Брат хоче, щоб я з його дружиною помирилася, а я не можу її зрозуміти та пробачити. Вона до мене кроків до примирення не робить, вона каже братові, що я повинна першою йти до неї мириться.

Я про племінницю поганого слова не говорила ніколи, я її люблю. Вона наговорила стільки гидот на свою хрещеницю, і я ще повинна з нею миритися. Я її бачити більше не хочу.

КІНЕЦЬ.