Мій брат із дружиною завели цікаву «моду». Родичі постійно ходять у гості вечорами. Вранці їм достатньо випити чашку кави, а в обід з’їсти пару ложок гречки без олії. Проте у вечорі Марина з Костею чомусь не гидують ні голубцями, ні котлетками. Щоправда, поїдають вони м’ясні страви виключно поза домом.

Річ у тому, що мій брат Костя та його дружина Марина певною мірою проповідують аскетизм. Вони вважають, що безглуздо викидати великі суми грошей на їжу, якщо, зрештою, все змивається в унітаз. Саме тому у них вдома, окрім кави, нічого не буває. Ну, хіба ще пакет рису чи гречки.

Сперечатись із переконаннями родичів я не намагалася. Так, і навіщо? Якщо їм подобається сидіти на голій крупі, – це їхня справа. Добре, що вони не мають дітей, яких потрібно годувати повноцінно. Але, як виявилося, однією гречкою ситий не будеш.

Щоб поїсти щось смачненьке, Костя з Мариною періодично почали напрошуватися до нас у гості вечорами. Вони весь час знаходять якийсь привід, щоб до нас прийти, причому одночасно. Начебто випадково прихід родичів збігається з часом вечері. Звичайно, ми запрошуємо їх до столу. Спершу вони відмовлялися, а потім вже з порога питали, що я приготувала.

Через кілька місяців практично щоденних парафій родичів я зрозуміла, що їхні «справи» виникають невипадково. Поспілкувавшись з іншою сестрою, я дізналася, що на вихідних Марина з Костею стабільно просиджують у них, причому з самого ранку.

Подзвонила мамі й виявилось, що якщо ввечері вони до нас не приходять, вони знаходять привід прийти до мами. Звичайно, з таким режимом харчування їм не потрібні продукти в холодильнику – набагато простіше і дешевше перекусити поза домом.

Щиро кажучи, мені не шкода продуктів для рідних. Але ми з чоловіком та дітьми живемо у квартирі, взятій в кредит. Чоловік у мене далеко не мільйонер, в іншої сестри вдома живе старенька свекруха, їй завжди потрібні ліки, які коштують не мало, гроші теж не зайві.

А ось у брата своя двокімнатна, маленький бізнес із дружиною – кілька квіткових магазинів по місту. Вони, на відміну інших родичів, щороку десь відпочивають. Тобто гроші на продукти вони можуть знайти. Коли вкотре Костя та Марина прийшли до нас «у справах», за ключами для сантехніки я винесла їм його в під’їзд, сказавши, що в мене не прибрано.

Можливо, мені здалося, але брат із дружиною зітхнули та, зрештою, пішли, не повечерявши. Наступного дня історія повторилася. Вони прийшли повернути інструмент, і я знову не пустила їх у хату. Після цього я цілий місяць не бачила і не чула родичів.

Я поділилася своїм секретом із сестрою. У підсумку, і вона зуміла відвадити вічно голодного братика з жінкою.

Ось тільки тепер вони зачастили в гості до нашої мами. Звичайно, вона ж не в змозі відмовити коханому синочку. Але я вже натякнула Кості, що на мамину пенсію не розгуляєшся: або нехай привозить їй продукти, або не просить накривати на стіл. Сподіваюся, він мене почув.

КІНЕЦЬ.