Нас в сім’ї двоє – я і моя старша сестра, ми обидві вже заміжні.

І якось так склалося, що все найкраще дістається моїй старшій сестрі, а мені – нічого.

Невже батьки не розуміють, що між дітьми не можна робити різниці, якщо одній дочці щось дали, то треба і другій таке саме дати, принаймі, я вважаю, що так правильно і справедливо було б.

Ми жили всі в нашій трикімнатній квартирі, але у моїх батьків ще була одна двокімнатна квартира, придбана для когось з нас, вони її здавали і мали невеликий прибуток до сімейного бюджету.

Старша сестра першою вийшла заміж, і мої батьки їй віддали цю двокімнатну квартиру, це здавалося їм логічним.

Причому, вони відразу і оформили її на неї, сестра на цьому наполягла.

Я з батьками залишилася жити в нашій трикімнатній квартирі, в якій у мене була частка.

Через кілька років і я вийшла заміж, але ще однієї окремої квартири для мене у батьків не було.

Ми пішли на знімання, і платили величезні гроші за оренду житла.

Нам ніхто не допомагав, ми і не просили про допомогу, хоча всі бачили, як нам важко.

Моя бабуся і мама іноді підкидали зайву копійку, за що я їм дуже вдячна.

А батьки чоловіка просто співчували, паралельно купуючи собі машини і ні в чому не відмовляючи. Але це їхня справа, я розумію, хоч і прикро.

Потім мій батько придумав, як забезпечити і мене окремим житлом – він сказав, що забере бабусю, свою маму, до себе, в нашу трикімнатну квартиру, а мені залишиться її помешкання.

Бабуся і справді давно жила одна в своїй двокімнатній квартирі, і моїм батькам потрібно було через все місто їхати до неї.

То ж переїзд бабусі влаштовував всіх, крім неї самої – в останній момент бабуся передумала йти з своєї квартири.

Це мене дуже засмутило, адже я вже налаштувалася на переїзд, і до того ж, батько бабусину квартиру пообіцяв мені не просто так, перед цим ми пішли до нотаріуса, і я переписала свою частину квартири на нього, така була його умова.

А він, натомість, пообіцяв, що квартиру бабусі вони перепишуть на мене.

Я не могла не погодитися, все ж в перспективі я мала стати власницею окремої квартири.

А що тепер я отримала? Від своєї частки відмовилася, а власницею бабусиної квартири так і не стала.

Мені перед чоловіком соромно за цю ситуацію, виходить, що мої родичі не зовсім чесно зі мною повелися.

Сестра отримала житло, освіту, і все найкраще, а я? Якщо вона отримала, то і я повинна.

Знала б, що так буде, не підписувала б ніякі документи, так би у мене хоч частка в квартирі батьків була.

КІНЕЦЬ.