Моя мама є надзвичайним прикладом для наслідування. Хоча батько був безробітним та часто заглядав у склянку, що робило наше життя нестерпним, вона витримувала всі ці труднощі й тримала родину на своїх плечах.

Але одного разу усвідомила, що їй набридло таке життя і треба щось міняти. Подруга розповіла, що на підприємстві, яке розміщене на околиці міста, є вакантне місце.

Черговий нічний бешкет змусив маму взяти наші речі та відправитись на пошуки кращого життя. В той час я був малим хлопчиком і не тямив, куди ми прямуємо та що нас чекає. Спочатку ми жили у тітки Марини, подруги моєї мами, а потім знайшли своє власне житло.

Не зважаючи на те, що грошей було мало, очі мами сяяли радістю. Зрозумів, що давно вже не бачив, як вона посміхається. Варто сказати, що вона стала дуже старанною працівницею і незабаром очолила відділ на підприємстві. Бувало так, що вона поверталася додому пізно через складнощі на роботі, але я, як уже дорослий хлопець, до всього ставився з розумінням. Не раз готував вечерю перед її приходом.

Мій батько багато разів з’являвся в нас на порозі, молячись про пробачення, кидаючи обіцянки влаштуватись десь працювати й покинути алкоголь. Але мама не мала бажання слухати його вибачень, бо вже не раз переконувалась, що його слова нічого не варті, оскільки він раніше обіцяв змінитися, але ніколи цього не робив. Кожне слово, яке він говорив, було порожнім.

Я не перестаю пишатись мамою за її впевненість та волю. Успіх у професійній сфері, став результатом її працьовитості та наполегливості. Це дозволило покращити нам життя – у холодильнику з’явилися продукти, які ми не могли дозволити собі раніше.

Мама знала, як розумно господарювати, знаходячи баланс між придбанням одягу та їжі, а також відкладала гроші на будинок. Заощаджені кошти допомогли нам зібрати достатню суму, щоб зробити перший внесок за дім.

Пізніше ми оселились у нашому власному будинку. Мені було важко усвідомити, що все це відбувається насправді. Мама придбала мені баскетбольне кільце та м’яча. У нас був прекрасний сад і теплиця, яку допоміг облаштувати наш сусід.

Олег Миколайович, теж любить грати в баскетбол, тому ми стали грати разом частіше. Він зізнався, що йому приємно жити поруч з такими чудовими людьми.

Олег став частим гостем у нашому домі. Ми завжди пригощали його чаєм та домашньою випічкою.

Зараз я його називаю тато Олег, і мама дуже радіє, що вона наважилася покинути свого колишнього чоловіка, який був залежний від алкоголю, та не боялася змінити своє життя.

КІНЕЦЬ.