– Ну і що ти робитимеш з цією? – хмикнув Іван.

Михайло лише посміхнувся. Зрозуміло ж, що.

– Ти бачив, як вона виглядає?

– Та це все зрозуміло! Але ж у вас різниця у п’ятнадцять років! Тобі скоро сорок, вона нещодавно відзначила двадцять. У вас і спільного нічого немає.

– Це все нісенітниця, – посміхнувся Михайло. – Я ж у душі ще зовсім хлопчисько.

– Хлопчисько з купою недуг, – засміявся друг.

– Не вигадуй, немає в мене ніяких недуг! Та й виглядаю я шикарно. Ну, а з ким мені зустрічатися? Мої ровесниці мене не приваблюють.

– Ну і не розумний ти, – по-доброму промовив Іван. – Колись зрозумієш, про що я говорю.

– Не зрозумію, – засміявся чоловік. – Ти давно вже одружений, тобі не зрозуміти мій світ закорінілого холостяка. У моєму світі чоловіка приваблюють молоденькі, живі та енергійні дівчата.

– Ти маєш рацію, не зрозуміти.

З Вірою, тією дівчиною, Михайло познайомився в клубі. Незважаючи на свій далеко не юний вік, він був любителем усіляких злачних закладів. А власне чому б і ні? Робота у нього важка, морально вимотує. Потрібно розслаблятися. А вдома на нього ніхто не чекає, не треба перед кимось виправдовуватися. Сам бог велів веселитись і знайомитися з молоденькими дівчатами.

Власне, Віру він якраз і там зустрів. Пригостив коктейлем, взяв номер телефону. І так, його не бентежило, що їй тільки двадцять два виповнилося. Що вона закінчила цього року інститут, що поки що не працює. Живе на маминій та татовій шиї. Навпаки, йому подобалося, що вона така вільна, що нічим не обмежена.

Подивитися на ровесниць: у всіх робота, кар’єра, сім’я, найчастіше. Усі замучені, стомлені. Який клуб? У вихідний треба виспатися, потім прибрати як слід. Вигуляти чоловіка, дітей. А якщо всю ніч тусити, то всі плани на завтра можна скасовувати. Нудно ж…

З Вірою Михайлу було добре. І начхати, хто і що думав з цього приводу. Ця дівчина заряджала його енергією, з нею він почував себе так, наче йому знов двадцять.

Але друг, як у воду дивився. Щоправда, Михайло зрозумів це не відразу.

Спочатку йому було весело. Вони кожні вихідні десь відпочивали, поверталися лише під ранок. Наступного дня відсипалися.

Звичайно, в будні Михайло працював, але вечорами все ж таки відпочивав з Вірою.

Щоправда, через місяць такого забігу, він раптом відчув, що дуже хоче посидіти вдома. Не йти до чергового ресторану чи бару, а просто відпочити. Подивитись серіал, поїсти піци.

Але Віра на таку пропозицію надула губи.

– Ми що, старі якісь? В одному барі сьогодні крута вечірка! Ми з подружками хотіли сходити.

І вперше за весь час Михайло запропонував Вірі сходити без нього.

Він думав, що дівчина його вмовлятиме або взагалі відмовиться від цієї витівки. Але, здавалося, що Вірі все одно, чи буде її чоловік разом із нею чи ні.

– Гаразд, відпочивай! – цмокнула вона його в щічку. – Побачимося завтра.

Півночі Михайло не міг заснути. Він почував себе занудою, але кілька разів написав Вірі. Хвилювався, як вона там без нього. Одного разу дівчина відповіла, але решта повідомлень проігнорувала.

Вранці вона сказала, що просто не бачила, що він писав. Запевнила, що все було чудово, і що він даремно не пішов.

Михайло навіть другові про це не розповідав. Стане його підколювати. Скаже, що вік, все ж таки, дається взнаки. Та ну, краще вдати, що все чудово.

Але все було не так вже й чудово. Наближався день народження Михайла. Він вирішив винайняти будинок, щоб відзначити своє свято з друзями.

– Будинок? – здивувалася Віра. – І що ми там робитимемо?

– Як, що? Смажити шашлики, слухати музику.

Дівчина закотила очі. Для неї все це здавалося не веселощами, а якоюсь розвагою для старих.

– Ну, може, після цієї тусовки ми кудись поїдемо? До клубу, наприклад?

– Ні, Віро, – обурився чоловік. – Ми залишимося там на ніч. Тобі медом, чи що, у цих клубах намазано? Музика в тебе буде, танцюй.

Дівчина цокнула язиком. Він нічого не розуміє. Клуб – це не лише танці. Це атмосфера, багато людей, різноманітні коктейлі. А що за містом робити? Нудьга.

Михайло був певен, що їй сподобається. Просто вона ще не відчула весь цей кайф.

Але він схибив. Віра сиділа незадоволеною, музика, яку всі вмикали, їй не подобалася. Шашлик був надто жирним. І взагалі їй було нецікаво з цими людьми.

У середині вечора Михайло помітив, що Віра уткнулася в телефон. Але лізти до неї не став, не вистачало ще собі настрій псувати.

І все ж він був зіпсований. Тому що якось Віра підійшла до нього і сказала, що вона з подругами поїде в кафе.

– Ти нічого не переплутала? – напружено спитав чоловік. – Сьогодні мій день народження.

– Але мені нудно, Михайле! Я тебе привітала! Залишайся веселитися зі своїми друзями, а я поїду до подруг.

Влаштовувати сцени чоловік не хотів, тому лише буркнув, щоб Віра робила, що хоче. Натяків вона явно не розуміла, бо прийняла цю фразу за чисту монету. Викликала таксі та поїхала.

Природно, настрій був трохи зіпсований.

Але навіть, якщо не думати про те, що Михайло усе ж не міг вже стільки розважатися, скільки його дівчина, були й інші моменти.

Несподівано Михайло усвідомив, що вони наче з різних світів. Віра за своє життя, здається, не прочитала жодної книги. Вона називала читання минулим століттям. Навіщо напружуватись, якщо можна подивитися фільм.

Втім, старих фільмів вона також не знала. І коли Михайло намагався їй показати якесь своє улюблене кіно, вона відмовлялася. Говорила, що їй точно не сподобається.

Взагалі, всі її розмови зводилися до вечірок та шопінгу. Про роботу Михайла вона теж слухати не хотіла, казав, що їй нічого не зрозуміло та абсолютно нецікаво. Та й взагалі все частіше вони мовчали, залишаючись вдвох.

Звісно, ​​у ліжку все було чудово. Та й з’являтися десь із такою дівчиною на людях Михайлу подобалося. І взагалі, подобалося дивитись на Віру. Поки вона не відкриє рота.

Але Михайло тримався. Не хотів відпускати таку привабливу дівчину. А може, йому здавалося, що і він поряд з нею стає молодшим. Нікому ж не хочеться старіти.

Але все змінилося буквально за день. Михайло того вечора збирався їхати додому з роботи. Ішов сильний дощ, за вікном вирував вітер. Віра сказала, що до неї сьогодні прийдуть подруги. Не поцікавилася планами Михайла, а просто поставила його перед фактом.

І в той момент, коли він намагався стримати роздратування, що виникло від чергового вчинку Віри, до нього підійшла колега.

Вона була ровесницею Михайла. Може, трохи молодша. Трохи повненька, але з дуже миловидним обличчям. Колегу звали Рита, вони з Михайлом були ледь знайомі.

– Привіт, – з усмішкою підійшла вона до нього.

– Привіт.

– Я розумію, це дуже зухвало, але ти випадково не в бік центру їдеш?

– Саме туди, – відповів чоловік.

– Не міг би ти мене підкинути? Якщо треба, то я заплачу. Таксі ніяк не викликається, мабуть, у таку погоду багато хто замовляє, от і немає вільних машин.

– Не питання, – усміхнувся Михайло. – І нічого платити не треба, навіть не думай мене ображати.

– Дякую, – посміхнулася Рита.

Дорогою зав’язалася невимушена розмова. У Михайла та Рити виявилося багато чого спільного. Чоловік упіймав себе на думці, що він давно не отримував такого задоволення від розмови. Навіть розлучатися не хотілося.

Але вони під’їхали до будинку колеги. І, може, Михайло і хотів би ще поспілкуватися, та не знав, як продовжити знайомство. Але тут Рита сама підказала.

– Нарешті, вдома, – посміхнулася вона. – Дякую тобі. Я така голодна! Добре, що вечеря вдома є.

– І що там у тебе? – з усмішкою спитав чоловік.

– Картопля, курочка, салат.

– Господи … Слинки потекли. Гаразд, поїду додому їсти готову піцу.

Рита засміялася.

– Ходімо до мене, я тебе нагодую.

А Михайло тільки цього й чекав. Вони просто повечеряли. Багато балакали, сміялися. Час пролетів непомітно. Від Рити Михайло поїхав мало не опівночі, розуміючи, що з радістю посидів би ще, та ось тільки завтра на роботу.

А вранці він згадав свого друга. Не любив Михайло визнавати чиюсь правоту, крім своєї, але все ж таки Іван говорив слушні речі. Молодість – це чудово. Але все ж таки, це те, що вже потрібно відпустити. Зараз інші інтереси, інші радощі. У Михайла ці клуби вже впоперек горла стоять. Зате з яким задоволенням він учора скуштував домашньої їжі. Та й за нормальними розмовами він скучив.

Того ж вечора Михайло зустрівся з Вірою і сказав, що їм треба розлучитися. Звичайно, дівчина закотила сварку, назвала його всіма поганими словами, а потім пішла. А Михайло видихнув.

А наступного дня він покликав Риту на побачення. І вона погодилася. Їй давно подобався цей симпатичний чоловік, але вона навіть не думала, що він зверне на неї увагу. Всі навколо знали, що йому подобаються молодші дівчата.

Але Михайло зрозумів, що настав час визнавати свій вік. А ще йому раптом захотілося відчути якесь домашнє тепло та затишок. І з Ритою він це відчував. І навіть думав, що вони могли б створити чудову родину. Дивно, що таких думок про гарну та веселу Віру не було. Мабуть, лише молодості і привабливості недостатньо, щоб у відносинах все було гладко.

КІНЕЦЬ.