Михайло привіз дружину до пологового будинку двадцять другого листопада. І коли побачив, що лікар, який приймав дружину до пологового відділення – чоловік, дуже цьому зрадів.

Коли дружину відвели до палати, Михайло знайшов можливість і обережно звернувся до цього спеціаліста.

– Вибачте, а можна мені поставити вам одне дуже важливе питання.

– Ну, ставте, – насупився чоловік.

– Тільки швидше, мені треба йти, працювати. І вам тут залишатися не можна. Вас щось непокоїть? Ви не переживайте, у нас у відділенні чудовий персонал. Все пройде, я впевнений, успішно. Ви на кого чекаєте?

– На дівчинку.

– Ось і добре. Скоро у вас у родині з’явиться ще одна красуня. Ми для цього дуже постараємось.

– Та я у вас і ваших працівниках анітрохи не сумніваюся. Але я хотів би вам поставити все-таки питання. – Михайло трохи пом’явся, і запитав: – Ви можете мені сказати точно,  моя дружина народить сьогодні? Чи завтра?

Лікар на мить задумався, потім невпевнено відповів:

– Ну, судячи з її стану, все почнуться незабаром. Але гарантувати, що це станеться сьогодні, я вам не можу. Це такий процес, часом не передбачуваний. Але ми завжди будемо поруч з вашою дружиною. Отже, йдіть додому і не хвилюйтеся.

– А можна зробити так, щоб моя дружина народила не сьогодні і не завтра, а після завтра?

– Що? – спеціаліст застиг, і з подивом почав розглядати дивного майбутнього тата. – Що означає післязавтра?

– Те й означає. Не можна зробити щось таке, щоб моя дружина народила мені дочку двадцять четвертого листопада. І не раніше.

– Це що це за дивні побажання?

– Чому дивні? – винувато знизав плечима Михайло. – Звичайні побажання. Адже я не просто так вас прошу. У мене є вагомі причини просити про таку послугу. І якщо треба, я навіть готовий заплатити… Може, домовимося, га? Я можу офіційно заплатити, а можу і повз касу… Як скажете.

– Ви що кажете, чоловіче?! – захвилювався лікар.

– У нас тут не стіл замовлень. У нас – пологове відділення. Ви знаєте це?

– Та все я розумію! – Закивав Михайло.

— Але ж деякі матусі лежать у вас цілими тижнями, перш ніж когось народять. Я знаю, що так часто буває.

– У цьому винні не ми, – обурено вигукнув лікар. – Діти народжуються лише тоді, коли вони народжуються. Коли це завгодно Богові, якщо хочете. Іноді ми їм допомагаємо, робимо процедуру, але це тільки коли щось йде не за планом. Вам зрозуміло? Вигадали теж, дату пологів призначати.

– Але, лікарю, невже не можна хоч на день всю цю справу якось затримати? – жалісно попросив Михайло. – Інакше пропаде дівчинка.

– Яка дівчинка? – напружився чоловік.

– Як – яка?! Дочка моя, яка зараз у животику у моєї дружини перебуває. Вона й пропаде!

– Та що ви кажете якісь нісенітниці?! – У лікаря на обличчі з’явилося переживання. – Чому вона пропаде?

– Тому що вона народиться під знаком Скорпіона, ось чому.

– Що?

– Під знаком Скорпіона, кажу, вона народиться, якщо сьогодні це відбудеться, або завтра. У мене вже дружина Скорпіон, і я знаю, що це таке! Ви колись жили з жінкою Скорпіоном?

– Ні. А що?

– Як що? Ви навіть не уявляєте як важко жити з жінкою Скорпіоном.

– Навіть так? – посміхнувся лікар.

– На жаль так, на жаль так…

– А чому тоді ви з нею й досі живете? Чому не розлучилися? Якщо так важко жити.

– Як чому? – Михайло сумно зітхнув. – Я її люблю.

– Любите?

– Ні, лікарю, ви не подумайте про неї нічого поганого. Вона дуже хороша жінка. І вона мене також любить. Це вона мене обрала. Вона в мене перша закохалася і вирішила, що я буду її чоловіком.

– Вона вирішила?

– Ага. Якщо жінка Скорпіон щось вирішила… Ух, це така натура… Краще їй не суперечити. Пристрасна, але іноді дуже сумує. Сварлива, але відхідлива. Коротше – вулкан Везувій. І ось тепер уявіть, якщо в мене з’явиться ще один Скорпіон. Скорпіончик… Ще один вулканчик, який закохає мене в себе. А, лікарю, представили?

– Чогось якось не виходить це уявити, – розгублено зізнався лікар. – І… І все одно, дорогий майбутній тату, я нічим вам допомогти не зможу. Нічим…

– Та, гаразд, заспокойтеся. – Михайло раптом посміхнувся. – Я ось зараз подумав… Уявив мою майбутню доньку, і мені самому стало цікаво. Захотілося швидше її побачити, дівчинку мою … Таку ж, як дружина, тільки маленьку … Якщо вже я дружину так люблю, як же я дочку любитиму?

– Мабуть, сильно… – закивав лікар.

– Так, лікарю, хай вона швидше народиться, маленького упертого скорпіончика… – Михайло раптом схаменувся, і суворо подивився на лікаря. – А ви що тут стоїте? Ви ж говорили, що вам працювати треба. Все, йдіть уже до моєї дружини, раптом вона там народжує?

– Не турбуйтесь, – посміхнувся лікар, – якщо що, мене вже давно покликали б.

– Так? Ну тоді добре. Майбутній тато мрійливо зітхнув. – Тоді я сам піду. Хвилюватися далі. І нехай уже швидше народиться моя донечка. А то я вже за ними скучив… За дівчатками моїми… Дуже скучив.

І Михайло, нарешті, подався на вихід.

КІНЕЦЬ.