Ми з чоловіком одружені чотири роки, раніше кілька років зустрічалися. Чоловік у мене чудова людина. Він молодший за мене, але дуже мене любить, як і я його. Загалом, у нас з ним є спільний проект, де ми обоє беремо участь і є наш спільний знайомий, який виконує деяку роботу. До речі, цей чоловік, теж молодший за мене і він навіть молодший за мого чоловіка.

Якийсь час тому, мій чоловік поїхав по роботі у відрядження на два тижні. І звичайно, питання щодо проекту лягли на мене повністю. Я часто телефонувала зі знайомим по роботі, списувалися, спілкувалися по скайпу, ходили на ділові зустрічі. І ось я помітила, як він почав до мене липнути, причому він добре знає мого чоловіка.

Він почав потроху до мене клеїтися ще на наших зустрічах утрьох (я, чоловік та він). Але дуже акуратно, тому що чоловік у мене неймовірно ревнивий і явно не стерпів би. Так от, на наших ділових зустрічах удвох він реально почав до мене загравати.

Звичайно, я все зводила на жарти, посміхалася, але не приймала його загравань. Зображала з себе дурну, яка не розуміє, що відбувається. Але одного вечора, коли ми робили роботу, ми проговорили з ним всю ніч. Почалося з питань роботи, а тому ми взагалі перейшли на інші теми, такі, як його дитинство, музика, тварини (ми обидва, як виявилося, обожнюємо собак). Усі розмови затяглися на всю ніч.

І я почала помічати, що наступного дня я якось часто згадую про нього, іноді навіть частіше, ніж про те, як там мій улюблений чоловік. Я була на якомусь емоційному підйомі, що пішла з ним через кілька днів на каву, на кшталт обговорити справи. Але ми обидва розуміли, що це скоріше просто зустріч двох, аніж зустріч по роботі.

Ми засиділися до 11 години, і тут він каже: «Поїхали до мене». Я дуже хотіла відповісти так. Навіть не знаю, яке тваринне бажання зіграло в мені, але в мене просто коліна підкошувалися, від того, як я хотіла до нього поїхати. Я нічого не відповіла в кафе і пішла в туалет. Я спеціально туди пішла, щоб дати собі хвилину протверезитися.

За ці пару хвилин у туалеті, я сама себе переконала, що треба відмовитися, тому що я насправді дуже люблю свого чоловіка і дорожу нашими стосунками, а цей випадок наче мене просто підмінили. Я вийшла і сказала, що йду додому і мене не треба проводжати. Після цього ми кілька днів із ним взагалі не спілкувалися.

Ці кілька днів після зустрічі я місця собі не знаходила. Одна частина мене дуже хотіла піти і віддатися почуттям, тоді як душа моя мучилася від страждань, бо я справді люблю свого чоловіка. І інтимні стосунки з моїм чоловіком мене влаштовують. У нас у цьому плані, на щастя, все гаразд.

Я не знаю, який біс мене поплутав, і я була просто на мить від зради. Для мене зрада це взагалі огидно, я за чисті стосунки. Але тут, вперше в житті, коли я зіткнулася з таким просто неймовірним бажанням, коли зносить дах.
Після цього ми з ним спілкувалися лише сухо по роботі.

Приїхав мій чоловік, я була щаслива просто до сліз, що він удома. Пів року ми зі знайомим спілкувалися виключно у справі. Зараз знову щільна робота з ним, і знову днями мій чоловік їде у відрядження на два тижні. Мені доведеться побачитися з цим чоловіком у справах, і я переживаю як поводитися з ним.

Бути з ним сухим і чисто спілкуватися у справі, чи бути більш дружньо налаштованим? Швидше за все, вже такого помутніння не буде, як уперше, але мене турбує, як уникнути таких сплесків бажань у майбутньому.

КІНЕЦЬ.