Днями зустрів свого давнього приятеля. Ми з Євгеном разом навчались в університеті. Не бачились вже років п’ять, ще з випускного. Друг розповів, що вже одружений, але не на українці, а на дівчині з Японії.

Це досить не стандартна ситуація, тому я вирішив поцікавитись, як йому живеться в інтернаціональному шлюбі. Все-таки наші країни, та їх культурні звичаї значно відрізняються. У Азійських країнах людям з дитинства прищеплюють особливі цінності.

Ми пішли до сусіднього кафе, де наша розмова затягнулась на кілька годин. Я дізнався, що у відносинах з японською дівчиною не все так просто. Велике значення надається думці батьків. Якщо вони не приймуть вибір доньки, то й про весілля мови не може бути. Це тобі не європейська свободолюбність.

Крім того, на перепоні може стати мовне питання. Євгену японська далась без надмірних зусиль, а його дружина досі не може толком розмовляти українською. Вона може сказати якість загальні речі, але нормального діалогу з нею не вийде. Тому між собою спілкуються японською.

Ще зайвими клопотами на шляху до їхнього щастя стало оформлення документів. На початку відносин, пара мешкала в Японії. Потім вони переїхали до України. Але продовжують жити на дві країни.

Японки дуже відрізняються від українок. І не лише ззовні. У них інше виховання, переконання, життєві цінності й уявлення про сімейні стосунки теж відрізняються. Доволі потайні. Дружина може довго не відповідати на телефонний дзвінок, не ділитись проблемами, а лише розповідати щось у загальних рисах. Прямолінійність – це не про японок. Хоча, думаю, тут не малу роль грає людський фактор. Може йому просто така трапилась.

У подружньому житті з японкою є свої переваги та недоліки. Але головне, що вони кохають одне одного, тому хочеться вірити, що всі труднощі зможуть подолати разом.

КІНЕЦЬ.