– Яка ж ти красуня, Маріє! – стала мене якось вихваляти на зупинці моя сусідка, тітка Василина.

– От скажи, і чого твоєму чоловікові не вистачає, що він до тієї Світлани від тебе ходить?

То був ранок, я їхала на роботу, на зупинці чекала автобус. А тітка Василина, яка завжди знає всі новини в селі, на ринок їхала.

Стала вона мене шкодувати, бідкатися, і з її слів я зрозуміла, що у мого чоловіка роман з молодою фельдшеркою Світланою, яка нещодавно лише приїхала в наше село.

Я сіла в автобус, вибрала місце спереду, біля водія, щоб сусідка мене не діставала, і розплакалася. Плакати я не хотіла, але сльози самі текли по моїх щоках.

Ми з Василем прожили 25 років, доньку нещодавно заміж видали. Вона живе окремо, а ми з чоловіком самі залишилися в нашій хаті.

Василь останнім часом і справді дуже дивно себе поводить, він пізно приходить з роботи і відразу йде спати, інколи і жодного слова до мене не промовить. Але я все це списувала на втому і на роботу.

Про іншу жінку я і подумати не могла. Виявляється, вже село про це гуло, а мені ніхто, крім тітки Василини, не наважився це у вічі сказати.

На роботі я ніяк не могла заспокоїтись, тому взяла вихідний. Зателефонувала своїй сестрі в Італію, розповіла все як є і запитала її поради – що мені робити?

Сестра, не довго думаючи, запропонувала мені їхати до неї.

– А що тебе вдома тримає? Робота? Не сміши! Ти тут такі гроші за місяць заробиш, що на твоїй роботі за квартал не отримаєш. Донька вже чоловіка має, так що збирайся і приїжджай.

Для мене це і справді був вихід, тому я за нього вхопилася як за соломинку. Чоловікові своєму я не зізналася, що знаю його таємницю, просто сказала, що хочу поїхати до сестри і щось заробити.

Бачили б ви, як зрадів мій Василь. Відмовляти мене він не став, сказав, що це хороше рішення.

Я розуміла, чому він себе так поводить, і мені від цього ставало ще більш боляче. Але я поїхала в Італію, як і задумала, а до чоловіка лише зрідка телефонувала, щоб запитати як справи.

А одного разу Василь не витримав, і запитав, коли я вже нарешті гроші почну йому присилати?

Я хотіла розсміятися, але стрималася ледве. Кажу, що ще не час, а про себе думаю – не дочекаєтесь!

Я не збираюся жодного євро давати нікому, тим паче – чоловікові.

Через рік Василь сам мені зізнався, що йде з сім’ї, бо Світлана від нього дитину чекає.

Для мене це була неабияка новина, адже на той час Василю було 49 років. Світлана від нього на 15 років молодша, ще ніколи не була одружена, тому не дивно, що вона захотіла дітей.

Пішов чоловік до неї, але зі мною не розлучився. Сестра не дозволила мені їхати додому, радила почекати, бо ще невідомо, чим справа закінчиться.

І вона як у воду дивилася, бо не минуло і року, як повернувся чоловік додому. Чи то він не підійшов Світлані в сімейному житті, чи то вона йому чимось не вгодила – не знаю. Але зараз Василь знову вдома.

А мені так прикро, що я б в Італії залишилася назавжди. Ну як після всього, що сталося, мені додому повертатися?

Джерело