— Куди зібралася, Катерино?

— Карина схопила сестру за руку.

— Гуляти…

— З ким?

— Яка різниця?

— І справді, жодної. Все одно доведеться скасувати твою прогулянку. Ми з Валерою сьогодні йдемо в кіно. А ти з племінницею побудь.

— Я не буду нічого скасовувати. Донька твоя, ось ти з нею і сиди!

— Катря розлютилася на сестру. Вона терпіти не могла таких несподіванок.

— Гаразд. Але май на увазі, підеш — я батькові розкажу, що ти з хлопцями гуляєш і ще багато чого розкажу про твої справи сердечні… А він сама знаєш, як це діло не любить! — примружилася Карина.

— Але це неправда!

— Катря подивилася на сестру з неприязню.

У сімнадцять років вона була більш цнотливою, ніж дев’ятнадцятирічна Карина, яка встигла завести собі дитину, вийти заміж і розлучитися. От уже батько був незадоволений!

Але чомусь саме Катрі дісталося найбільше. Боячись, що молодша донька піде стопами старшої, Катрю почали надто активно опікувати, не даючи вільно зітхнути.

А Карина користувалася цим. За рахунок Катрі вона часто вирішувала свої особисті проблеми.

— Та годі тобі, посидиш з Алісою пару годинок, тобі нескладно, а мені треба особисте життя влаштовувати! Хто мене з дитиною візьме? — Карина змінила платівку, тиснучи на жалість.

Але Катерина не бажала її слухати. Втім, їхня суперечка вирішилася. Додому прийшла мати й стала на бік Карини.

— Іди, доню, розвійся. Катря нікуди не піде, ще встигне нагулятися.

— А чому я повинна?! Де справедливість?!

— Тому що ми родина, — відрізала мати.

Вона навіть дала Карині свої нові туфлі, щоб та виглядала як зірка. Катря лише зітхнула. Сперечатися з матір’ю було марно, довелося скасовувати зустріч з друзями й сидіти з Алісою.

Грошей на дитину йшло дуже багато, тому любляча бабуся була змушена підробляти вечорами. Голова родини теж працював не нормовано.

Катруся вчилася, а Карина займалася власним улаштуванням у житті, підшукуючи заможного татуся своїй донечці.

Вчитися Карина не хотіла.

— Я з маленькою дитиною нічого не встигаю. Ні, може, потім… колись…

На відміну від сестри, у Катрі була чітка мета: швидше закінчити школу й поїхати подалі від нав’язливої уваги батьків і від племінниці, яку вішали на Катерину.

І якщо спершу Карина займалася з дитиною, то щойно донька стала більш-менш незалежною від її молока, матуся повністю зосередилася на стосунках. Результатом стало весілля з Валерієм.

Як же раділа мама! Вона віддала всі свої заощадження і змусила батька продати машину, щоб оплатити друге весілля доньки.

Катря в той момент закінчувала одинадцятий клас і розраховувала, що Карина нарешті подорослішає.

Яке ж було її здивування, коли Карина і Валерій поїхали у весільну подорож без Аліси.

— Нічого, подивишся за нею. У тебе канікули, робити нічого… — сказала Карина так, немов Аліса була її песиком.

Саме тоді Катря зрозуміла: треба дуже постаратися, закінчити школу з відзнакою і набрати високі бали, щоб вступити до університету й поїхати кудись подалі від батьківського дому.

На щастя, Карина і Валерій повернулися з поїздки відпочилими, і на деякий час Катерині навіть здалося, що сестра змінилася. Вона стала більше часу проводити з донькою, і родина стала схожа на родину. Але тривало це щастя недовго. Карина приголомшила рідних тим, що чекаю другу дитину.

— Чому Аліса знову у нас?! — запитала Катря, повернувшись зі школи.

— У Карини сильний токсикоз, вона не може встати з ліжка.

— І що? Як інші мами справляються? Як ти справлялася, коли мене чекала?

— Важко… — зітхнула мати.

— На щастя, у Карини є ми! І ми родина, повинні одне одному допомагати.

Катря лише зітхнула. Вона пішла штудіювати підручники, щоб підготуватися до вступу. Але Аліса не давала їй вчитися, а мама йшла на роботу й приходила такою втомленою, що ледь трималася на ногах.

— Забери доньку. Мені ніколи з нею сидіти! — не витримала Катря, подзвонивши сестрі.

— Я не можу, у Валерчика застуда…

— А у мене алергія на обман. Якщо ти не приїдеш, то Аліса вирушить додому пішки, — різко заявила Катря, за що тут же поплатилася. Мати почула її розмову і висловила все, що думала.

Того вечора вони серйозно посварилися, а тому Катря замкнулася у своїй кімнаті і, заткнувши вуха, визубрила предмет так, що була готова до будь-якого іспиту.

Тим часом прийшов час появи на світ другого малятка, і Карина зовсім забула про доньку.

— Аліса поки у вас поживе, мені зараз не до неї буде, — сказала вона мамі.

— Звісно, я все розумію, — кивнула та. А Катерина лише хитала головою. Вона боялася, що скоро, крім Аліси, у квартирі батьків з’явиться ще одна дитина на її голову. Але цього вона допустити не могла. Тому, стараючись щосили, вчилася і здала іспити на відмінно.

Того ж дня вона подала документи до відповідних вишів і, не чекаючи схвалення батьків, стала збирати речі.

— Куди це ти зібралася?! — запитала Валентина Миколаївна.

— Поїду в інше місто. Буду вчитися, працювати… жити!

— А як же ми?

— А ви теж можете почати життя з чистого аркуша.

— У нас Аліса.

— Вона не у вас, а у Карини.

— Не говори так!

— Саме так і є. І я не можу зрозуміти, чому ти не помічаєш очевидного? Карині не потрібні діти, вона скидає їх на нас!

— Діти — квіти життя! Ти нічого не розумієш! — спалахнула матір.

— Звісно. Куди вже мені, темній…

— Катря тільки сильніше дратувалася, пхаючи у валізу речі. Вона спеціально відкладала на квиток гроші, давно мріючи поїхати.

— І де ти будеш жити? Я не можу відпустити тебе в нікуди.

— Я житиму в гуртожитку. А перший час зупинюся у Марійки Петренко. Це моя однокласниця. У неї в місті живе батько, ми їдемо вступати до інституту разом з Марійкою.

— Я не зрозуміла?! Куди ти зібралася вступати?! — охнула Валентина Миколаївна. Вона ніколи не бувала в великому місті, бо це було досить далеко від їхнього містечка.

— У Київ. Я все вирішила.

— А на що ти плануєш жити? У нас немає грошей, щоб тебе забезпечувати!

— Я буду вчитися і підробляти. Батько Марії обіцяв влаштувати нас на підробіток до себе в кав’ярню. Все буде добре. Не турбуйся. Можеш йому подзвонити й все дізнатися.

У мами не лишилося аргументів. Ні, звісно, вона могла б заборонити доньці їхати, замкнути її вдома… але вона розуміла, що нічого не доб’ється такими заборонами.

Що донька все одно втече… але тільки перестане підтримувати зв’язок з батьками. А втратити доньку вона не хотіла.

— Хай їде, може, хоч з неї вийде щось путнє, — тихо сказав батько. Вони провели доньку на вокзал і побажали удачі. У глибині душі мама сподівалася, що Катря повернеться, що їй не сподобається таке самостійне життя, адже Катря не працювала і не знала, як це — жити самій.

Але Катря зітхнула з полегшенням. Вона була готова харчуватися однією гречкою, аби не проживати чуже життя, виховуючи чужих дітей.

А Карина страшенно розлютилася на сестру. І при кожній нагоді скаржилася чоловікові на те, яка невдячна Катря виросла.

— Ну нічого, намучиться вона ще, прибіжить додому, — заспокоював її Валерик.

— Ага. Принесе в подолі, а нам потім розхльобуй, — говорила Карина, колисаючи молодшого сина, Вову. Він погано спав, і вона страшенно втомилася.

— Треба нам у відпустку з’їздити, Валерчику.

— А дитину куди? — здивувався він.

— Мамі віддамо. Вона ж з Алісою справляється, значить, і з Вовою справиться, — вирішила вона. Так вони й вчинили. А через місяць, повернувшись з поїздки… Карина виявила, що тест знову позитивний.

— Мамочко, уявляєш, яке щастя! — подзвонила вона Валентині Миколаївні.

— Ви виграли мільйон? — втомлено запитала матір. Вона була змушена звільнитися з роботи, щоб сидіти з дітьми. Грошей катастрофічно не вистачало.

— Ні, який мільйон? Бог з тобою!

— А що тоді?

— Я в положенні. У нас буде третій, — заявила Карина. Валентина Миколаївна випустила телефон з рук. Її не дуже порадувала ця новина, але вона не могла нічого вдіяти. Довелося прийняти цей факт і жити далі.

Ця історія глибоко зачіпає тему сімейних стосунків, жертовності та пошуку власного шляху.

Вона показує, як важливо мати внутрішню силу, щоб вирватися з кола маніпуляцій і будувати своє життя за власними правилами, навіть якщо це суперечить очікуванням рідних.

Які ваші думки про рішення Катрі? Чи вважаєте ви, що вона вчинила правильно, покинувши родину, щоб розпочати нове життя?