Мені 37 років. Ось уже майже рік у мене стосунки з дівчиною і я не можу впевнено ухвалити остаточне рішення щодо розвитку відносин, тобто про шлюб та планування дітей.

Коротко про себе: у мене є син, ми з його мамою давно розійшлися, але з сином я спілкуюсь та допомагаю. Вони живуть в іншому місті.

Після цього я мав різні історії з дуже сильними почуттями з мого боку, але вони не були взаємними і нічого не виходило. Я можу довго зберігати почуття і серйозно ставлюся до стосунків.

Працюю, середній заробіток, але живу нормально. З дівчиною, про яку йтиметься, ми познайомилися в інтернеті.

Вона на 9 років молодша за мене. У неї тоді були якісь труднощі в особистому житті і в мене.

Ми поспілкувалися, поділилися своїми історіями, і на цьому все закінчилося. Через досить тривалий період почали спілкуватися знову, але це було виключно дружнє спілкування.

Як і минулого разу, вона ділилася історією зі свого життя, а я зі свого. Потім зустрілися.

Жодних почуттів не було. Але трохи згодом виник якийсь потяг і ми зблизилися.

Я розумів, що почуттів немає, але все одно потяг до неї був і він був взаємний. Ми з нею навіть говорили про те, що доки не почнеш стосунки не зрозумієш, може щось із цього вийти чи ні.

І ми вирішили спробувати. У моєму житті були випадки, коли почуття і сильні почуття приходили пізніше, а спочатку нічого не було до людини.

І ось ми почали зустрічатись, а потім і жити. Згодом я розумію, що почуття так і не прийшли в мене.

А в неї якраз навпаки. Але я відчув відповідальність за неї, і вона стала не чужою людиною.

І крім того, я дуже ціную те, як вибудовувалися наші відносини. Можна сміливо сказати, що ідеально.

Вона з повагою ставиться до мене, дуже цінує мене, дуже гармонійно вибудовує стосунки. Вона прийняла якісь мої проблеми.

І я це дуже ціную та вдячний їй, але почуття не виникало. Іноді мені хотілося піти, іноді я розумів, що вона буде ідеальною дружиною, і треба продовжувати стосунки.

Але хробак сумнівів все одно сидів. До речі сказати, що у своїх попередніх історіях, коли я мав сильне почуття, то інших жінок для мене просто не існувало.

Нині це не так. Тобто таке відчуття начебто пошук не закінчився. Хоча, звичайно, я нічого собі не дозволяю, жодних знайомств, фліртів та інше.

Навіть з’являлися якісь дівчата, до яких була колись увага з мого боку. Я їхню увагу проігнорував.

І ось наші стосунки продовжуються. Вона молодець, вона намагається, влаштовує романтичні вечері та інше.

Я намагаюся дбати про неї. Все ідеально з її боку. І я відчуваю колосальну відповідальність за неї.

Я просто не зможу зробити їй боляче. Між нами не було слів «кохаю», хоча їх не було тому, що я їх не говорив. Я відчуваю, що вона готова вимовити їх.

Мені навіть здається, що краще швидше б вона повідомила, що чекає дитину, може це нас зблизить. Я майже готовий до цього кроку, але іноді все ж таки всередині мучать сумніви.

Ось і я пишу, скоріше щоб отримати якусь оцінку збоку. Я вже практично вирішив собі.

Я не зможу завдати їй болю. Все вийшло не так, як я собі уявляв, але, може, справа не тільки в тому, щоб самому насолоджуватися почуттям, а й нести відповідальність.

КІНЕЦЬ.