– Кириле, ти ж не вважаєш, що це зробила я? – Настя підвищила голос, намагаючись приховати тривогу за обуренням. – Ти ж знаєш, я б ніколи…

– Знаю, – перебив я, дивлячись їй прямо в очі. – Але знай, це хтось із наших. І я дізнаюсь, хто саме. Бабуся має знати правду.

Її обличчя сповнилося сумішшю образи й роздратування. Настя була тією, хто завжди знав, як вийти сухою з води, але цього разу ситуація стала занадто заплутаною.

Усе почалося на звичайній недільній зустрічі нашої родини у бабусі Марії. Її будинок завжди був тим місцем, де пахло свіжою випічкою, а дерев’яні сходи скрипіли так, ніби самі раділи нашому приходу.

Ми з Настею, моєю молодшою сестрою, завжди змагалися, хто перший добіжить до кухні, щоб скуштувати бабусині пиріжки з вишнями. Цього разу ми навіть не встигли роззутися, як почули голос тітки Ганни:

– Це ганьба! Намисто бабусі Марії зникло!

Всі застигли. Бабуся мовчала, лише стискала руки, які тряслися. Настя була поруч, коли тітка вказала прямо на неї:

– А це ж ти останньою була в її кімнаті! Ти не хотіла взяти його… як спогад?

Настя зблідла.

– Що за небилиці? Я й пальцем до того намиста не торкалася!

Але погляди всіх присутніх були сповнені недовіри. Навіть бабуся, здавалося, почала сумніватися.

Наступні дні перетворилися на справжнє пекло для Насті. Усі обговорювали цей інцидент, наче вона вже була винною. Увечері ми сиділи на кухні, де вона намагалася стримати сльози.

– Кириле, це не я. Ти повинен мені вірити, – сказала вона тихо, дивлячись у чашку чаю.

– Я тобі вірю, але тут щось не так. Намисто не могло просто зникнути, – відповів я, відчуваючи, що в цій історії є прихований хтось.

У сім’ї було кілька людей, які могли мати вигоду від того, щоб підставити Настю. Тітка Ганна – перша кандидатка. Вона завжди заздрила бабусиній симпатії до Насті. Але як це довести?

Наступного ранку нас розбудив шум. Мій молодший двоюрідний брат Олег вибіг у коридор із сумкою Насті. З неї він витягнув… те саме намисто.

– Воно було під її ліжком! – вигукнув Олег, гордо тримаючи його в руках.

Настя застигла, потім почала заперечувати. Але тітка Ганна вже була готова.

– Ну що, все ясно. Хіба не казала? Вона вирішила, що бабусі вже все одно, – її голос був сповнений зверхності.

Бабуся мовчала, але її очі наповнилися сльозами. Вона підійшла до Насті й тихо сказала:

– Як ти могла, дитино…

Ці слова були як грім серед ясного неба. Настя вибігла з дому, залишивши нас із розчаруванням і недовірою.

Я знайшов її у дворі. Вона сиділа на лавці, втупившись у землю.

– Кириле, як мені довести, що це не я? – запитала вона, навіть не підводячи голови.

Я знав, що правда десь поруч, але її треба було знайти. Почавши згадувати все, що сталося того дня, я помітив кілька дивних деталей. Чому тітка Ганна так швидко знайшла “крайнього”? І як намисто могло опинитися в кімнаті Насті, якщо вона навіть не заходила туди?

Пізніше того ж дня я почув, як тітка розмовляє з бабусею в сусідній кімнаті.

– Мамо, ти ж розумієш, Настя несерйозна. Вона не зможе зберігати твої скарби. А ось я… – її голос був солодкий, але я відчував у ньому фальш.

Бабуся щось відповіла, але я вже не слухав. Тепер я був певен: тітка щось задумала.

Наступного дня я вирішив діяти. Ми з Настею розставили записуючий пристрій у кімнаті, де тітка зазвичай проводила вечори. Після обіду, коли всі були на кухні, ми повернулися й прослухали запис. Те, що ми почули, змусило мене здригнутися.

– Вдалося ідеально, – говорила тітка по телефону.

– Тепер Марія точно передасть усе мені. Настя зіпсувала свою репутацію.

Цього було достатньо. Я підійшов до бабусі й включив запис. Її обличчя сповнилося подиву.

– Ганно, як ти могла? – її голос тремтів, але в ньому звучала твердість.

Після того як правда вийшла на поверхню, бабуся вибачилася перед Настею. Але осад залишився. Сім’я більше не була такою, як раніше. Тітка Ганна залишила бабусин дім, і відтоді ми більше не спілкувалися.

Я не знаю, чи зможемо ми колись забути цей скандал. Але одне я знаю точно: правда завжди знаходить свій шлях.

Що б ви зробили на моєму місці? Чи можна пробачити те, що зробила тітка? І як відновити довіру до родини? Поділіться своєю думкою.

Джерело