Це день народження я запам’ятаю надовго і не тільки я.

Дуже добре, коли у тебе велика родина, є до кого піти у гості, поспілкуватись, допомогти, коли потрібна підтримка. Так є у більшості випадків, а ось у мене зовсім по-іншому.

Маруся – моя єдина сестричка, живемо в одному селі, завжди підтримували одна з одною добрі стосунки. Та ось уже три роки, як почала спостерігати, що Маруся змінилася. Вона тепер, як кажуть у нас “бізнес леді”.

Має два магазинчики. Досягає успіхів у роботі. Почала краще заробляти. Поробила ремонти у хаті, купила машину, перекрила дах. Я тішуся, що вона дає собі раду у житті.

Багато людей заздрять їй. Не раз сестра мені жаліється, бо чує у свій бік різні обмови: “Галю, не витримую ті людські язики, важко мати бізнес у рідному селі. Чому усі такі озлоблені?” Та я все підтримую її, кажучи, що часи такі настали, все так не буде! Наші люди своєї колоди в оці не бачать, а скалку – в чужому.

Все повторюю сестрі: “Радій життю, лови кожен момент, бо маєш заради кого жити”. Адже у Марусі дві донечки підростають, а чоловік Василь у всьому допомагає і підтримує.

Та ось що і мене зачепило: розкажу і вам!

Минулої неділі у сестри був день народження, мені сказала, що не справляє. “Галю, – каже вона, – зараз не на часі забави”.

Так! Я ж все розумію. Тоді вона зібралась зі сім’єю та й поїхала у кіно до міста. Ввечері написала, що дуже щасливі, гарно провели час, а скільки вражень у дівчаток! Я була рада за сестру.

Але в понеділок Маруся кличе мене та свою куму Лесю до себе на тортик. Ми прийшли, звичайно, не з пустими руками!

Привітали! Щиро побажали всього найкращого! Посідали до столу, почали пригощатися смачними стравами, адже їдою ніколи не перебираємо (чим хата багата тим і рада)!

Були вареники зі шкварками, квашена капуста, м’ясне, канапки. Дуже смачно поїли. Подякували щиро! Маруся є гарною господинею! А свекруха медівник спекла до чаю! Чудово посиділи! Та все б так і закінчилось, якби не ці фото.

Наступного дня сестра пише, що до неї прийдуть коліжанки, буде справляти для них гостину.

Думала, що мене покличе, щоб я чимось допомогла. Навіть слова не промовила. Лише після обіду у вівторок надіслала фото мені і Лесі, який стіл накрила для коліжанок.

Чого там тільки не було: канапки з ікрою, червона риба, різні види м’ясного, а салати які приготувала, що я ще таких і не їла. Це ще не все меню: морепродукти були, шашлик, картопля запечена з ребрами у медовому соусі… Яких тільки смаколиків там не було?!

І тут під вечір чую, хтось дзвонить, піднімаю телефон, а це Леся! Як почала мені жалітися, як почала говорити: “Галю, ти бачила, який стіл приготувала Маруся для коліжанок, хіба так можна? Хіба ми гірші? Нас вчора пригощала варениками зі шкварками, а своїх подруг- стравами заморськими! Мені дуже прикро!”

Леся була обурена таким вчинком Марусі! Не знаю, чому нас не покликала, може подруги з вищого кола, не хотіла нами соромитись.

Прикро відчувати себе використаною! Я б ніколи так не вчинила з Марусею! Вона думала, що ми її об’їмо чи що?

Прикра ситуації, але саме такі вчинки показують, якою людина є насправді, як шукає вигоду лише для себе, а ти тоді відходиш на задній план, бо потрібно спілкуватись лише з тими людьми, які тобі вигідні будуть у майбутньому!

Знаю, що десь і неправа, але чому сестра так вчинила? Як далі маю з нею спілкуватись? Що робити? Не знаю…

Джерело