Ми з чоловіком завжди намагалися дати дітям все найкраще. У нас двоє дітей – син та дочка. Першим сім’єю обзавівся син, ми з чоловіком були дуже раді, намагалися у всьому допомагати молодим.

Не передати словами почуття, які ми мали, коли народився наш перший онук.

З дитиною ми також намагалися у всьому допомагати і грошима, і практичною допомогою. Коли онукові було лише три роки, по мер мій чоловік.

Я дуже важkо перенесла цю втра ти, дуже довго не могла змиритися, що це відбувається в моєму житті.

Було сумно видавати доньку заміж без участі чоловіка. Він завжди був для мене опорою та підтримкою. На весілля я витратила більшу частину наших заощаджень.

І доньці, і синові ми фінансово допомагали у перші роки їхнього самостійного життя. Вже два роки, як я вийшла на пенсію. Раніше я думала, що старість у мене буде щасливою та забезпеченою, в оточенні онуків та дітей.

Взагалі, кажуть, що добро повертається, а ми з чоловіком зробили все для наших дітей.

Але зараз я розумію, що з такими надіями можна сміливо прощатися , адже дітям відверто nлювати на мене, як би це не було бо ляче визнавати.

В останні роки в мене з’явилася низка бо лячок, грошей теж не вистачає.

Я не соромилася попросити допомоги у дітей, але вони постійно зайняті, навіть не відвідують мене. Прикро усвідомлювати, що те, що ти присвятив своє життя іншим, так і залишилося неоціненим.

КІНЕЦЬ.