Ми боялися, що, розкривши правду, змусимо Олену розлучитись у тому віці, коли знайти іншого партнера може бути складно.

Незважаючи на невірність її чоловіка, він був гарним годувальником, мав спокійний характер і ставився до всіх по-доброму.

Моя сестра не схвалювала нашого рішення, але поважала наш вибір і не втручалася.

Ми відчували протиріччя, але вважали, що з двох лих вибираємо менше.

Ми завжди хотіли для Олени найкращого та сумнівалися, що правда покращить її життя.

Спочатку мій чоловік не погодився з моїм рішенням, але після душевної розмови він зрозумів мої докази.

Я також поговорила з нашим зятем, який наполягав на тому, що любить Олену і може забезпечити їй гарне життя, хоч і виправдовував свої дії тим, що все це потрібне для його щастя.

Як би там не було, ми сподіваємося на позитивний результат і бажаємо Олені майбутнього щастя, незважаючи на постійний тягар сумнівів та провини.

Як вам здається: чи варто нам втручатися у шлюб своєї єдиної дочки?

КІНЕЦЬ.