Ми з чоловіком вuрішuлu всuновuтu дuтuну з дuтбудuнку. Семен відразу заnав нам у душу. Колu мu вuявuлu бажання забратu саме цього хлоnчика, нас nоnередuлu про ОДНЕ АЛЕ.

 

Ми з Максимом побралися, коли нам обом було по вісімнадцять років. Це досить ранній вік для шлюбу. Ми чудово розуміли, що не готові до дітей ні фінансово, ні морально, тому відклали це питання на шість довгих років.

Спочатку я і чоловік здобули вищу освіту, а потім знайшли гідну роботу. Адже дітей треба чимось годувати. Взяли іпотеку, щоб був дах над головою.

Тільки коли ми вирішили завести дітей, все виявилося не так просто. Ми почали відвідувати лікарів, різні процедури, дорогі клініки, але нічого не давало результатів. Тоді ми з чоловіком зневірилися зачати своїх дітей і почали замислюватися про усиновлення.

Ми з чоловіком не мали забобонів щодо цього, обидва дотримувалися думки, що чужих дітей не буває. Зібравши потрібні документи, почали відвідувати дитячі будинки. Семен відразу запав нам у душу. Хлопчик сидів у кутку і грав на самоті. Він виглядав дуже засмученим. Дитині було п’ять років.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩