Ми з моїм чоловіком Дмитром жили в шлюбі дуже добре.

Перші роки я взагалі була неймовірно щаслива. Дуже раділа, що мені дістався такий хороший чоловік, адже Дмитро добре заробляв, гарно доглядав за мною, був гарно вихований і все мені вдома допомагав.

Потім у нас з’явилася донечка. Згодом доля нам послала синочка.

Ми з Дмитром вже менше часу приділяли одне одному, адже зрозуміло, що багато часу вже йшло на дітей.

Так, як раніше вже не було.

Я сиділа в одному декреті, потім в іншому. Дмитро весь час один працював, тому майже з ранку до пізнього вечора сидів на роботі, щоб заробити копійку, адже забезпечувати чотирьох людей одній працюючій людині дуже непросто, навіть, якщо й заробляє він непогано.

Так минали дні за днями, життя пливло своєю течією. Звісно, наші щирі почуття вже були не такими яскравими, але ми з Дмитром кохали одне одного.

Не буду навіть згадувати багато, як нам заздрили оточуючі. Усі родичі та знайомі вважали нас ідеальною парою, усі брали нас в приклад, рівнялися на нас.

Ми ніколи, особливо, не жили заможно, але завдяки тому, що Дмитро непогано заробляв, а я вміла добре розприділити сімейний бюджет, нам завжди на все вистачало, навіть могли відкласти копійку якусь.

Але, на жаль, в житті не буває все так, як в казці, принаймні, в мене не сталося так.

Згодом, коли я навіть не підозрювала нічого, а купалася в нашому сімейному щасті, як гадала я, все, несподівано для мене, різко змінилося.

Майже 5 років тому чоловік мій знайшов іншу.

Ми тоді з Дмитром прожили в шлюбі 23 роки разом.

Чоловік просто сказав, що минуло все, я йому вже не цікава. У нас якесь буденне сіре життя, ми як брат і сестра.

Дмитро сказав, що нічого вже не зміниться, час назад не повернути і ми маємо сприйняти все, як є.

Чоловік сказав, що буде дуже правильно, якщо кожен з нас буде шукати своє щастя, адже, поки ми ще відносно молоді люди, можемо і маємо право на те, щоб бути щасливими, створити нові сім’ї і знайти щастя в другому шлюбі.

Ми розлучилися, це була ініціатива Дмитра.

Він пояснював це тим, що почуття минули, кохання стало просто буденною звичкою. Наче й все добре у нас, ми гарно спілкуємося, добре живемо, але почуття відсутні.

Дмитро пояснив, що знайшов іншу, він з нею щасливий, просив зрозуміти і не ображатися.

Я, зізнаюся щиро, буда дуже здивована, адже нічого не віщувало біди, у нас все так добре було стільки років, що я навіть в думках не допускала, що Дмитро може просто ось так залишити мене заради іншої жінки.

Та я хотіла видатися гордою, просто не могла дозволити собі навіть думати, що все це назавжди і вороття не буде назад.

Я тоді стала ходити до психолога, щоб допоміг мені впоратися з усім.

І психолог, несподівано, сказав, що мій чоловік ще буде повертатись до мене, адже у нас була ідеальна сім’я. Він мене переконував, що Дмитро, ще буде просити, щоб я його вибачила, проситися назад, адже захоче знову бути разом.

Психолог запевняв, що такі гарні сім’ї ніколи не розпадаються, чоловік побачить, що життя на стороні важке, не таке чудове, як у нього зі мною було і повернеться.

Я вірила йому, адже у моєї подруги було так само, що чоловік згодом повернувся в сім’ю.

Я в душі тримала надію, що Дмитро повернеться і чекаю його.

Але минуло відтоді 5 років, як ми розлучилися. Скільки мені ще його чекати?

Я, звісно, не готова його пробачити ще, але хочу щоб він бігав за мною постійно, і казав, давай почнемо все знову, щоб почав цінувати мене, адже я завжди цінувала його.

Мама каже, що якщо за 5 років не повернувся чоловік, то й не повернеться вже.

А я й не знаю. Чи може чоловік повернутися в сім’ю через 5 років?

КІНЕЦЬ.