Моя рідна мама має, на жаль, дуже непростий характер, вона постійно намагається нас з чоловіком в усьому повчати, вона переконана, що для нас буде лише краще, коли ми прислухаємося до її порад.

Навіть, коли в неї ніхто нічого не запитує, вона, все одно, любить втручатися в усі наші справи, навіть, якщо це її зовсім не стосується.

Іноді у нас з Андрієм, як і у багатьох людей, бувають в сім’ї неприємності та непорозуміння, без цього ніяк, але я ніколи не говорю про них мамі, навпаки, стараюся навіть не згадувати це у розмовах.

А не роблю я цього просто лише з двох причин.

По-перше, не хочу, щоб моя мама хвилювалася за нас, адже вона вже у віці. По-друге мама тиждень ще мені після того буде телефонувати по декілька разів на день, щоб щоразу давати мені різні поради.

А згодом я помітила, що мама таки в курсі наших сімейних справ, хоча ми з Андрієм нічого не розповідаємо їй.

А одного разу, я просто випадково побачила, що моя мама сама випитує все у нашої доньки, якій зараз 7 років.

А моя Наталочка, сама того не підозрюючи, як мала наївна дитина, з задоволенням розповідає бабусі абсолютно все, що відбувається в нашому домі і про що ми з чоловіком говоримо.

Я довго думала, як правильно вчинити, адже дитині потрібно все правильно пояснити, виходить.

– Наталочко, не розповідай бабусі наші сімейні секрети, про наші справи не має знати ніхто, не варто, хвилювати бабусю, – спробувала я пояснити нашій доньці.

Наступного разу, коли бабуся прийшла і розпитувала Наталочку про наші сімейні справи, донька їй прямо й сказала, що це секрет, мама просила секрети не розповідати.

Нічого не вдієш, це ж дитина.

А мама після того образилася на мене і на внучку свою.

Але що я зробила не так? Чому мама ображається? А невже вона сама робила гарно, випитуючи все у малої дитини?

КІНЕЦЬ.