Ми з батьком дуже спішили купити нашій доньці квартиру до шлюбу для того, що щоб там у неї не трапилося, а квартира залишилася їй, адже без власного житла жінці дуже важко. Та наша Олеся, після того, як вийшла заміж, взяла і продала те житло, а з зятем купила більшу трикімнатну квартиру. Нас з батьком вона слухати не стала, адже в них серйозні плани на майбутнє були. Одного дня ми з чоловіком пішли в гості до доньки з зятем і дуже здивовані були
Вже після того, як наша донька вийшла заміж та створила власну сім’ю, подаровану нами двокімнатну квартиру, вони з чоловіком обміняла на велику та простору трикімнатну з доплатою.
Заощадження на купівлю більшого житла були спільні з її чоловіком. А зараз якраз вони розлучаються та зять наш хоче тепер робити поділ майна.
А хто поверне дочці нашій її власне житло?
Коли наша Марічка закінчувала школу, ми з чоловіком вирішили зробити їй гарний подарунок та подарували двокімнатну квартиру.
Наших відкладених за 15 років шлюбу грошей вистачило на цілком собі хороше житло в центрі нашого міста.
В основному наша дочка Олеся не жила там, а зрідка проводила вечори з подругами або друзями. Але коли наша дівчинка таки вийшла заміж, вона прийняла рішення продати подаровану нами з чоловіком їй квартиру.
Також з нашим зятем вони потім скинулися грошима та змогли обміняти двокімнатну квартиру на більш простору та світлу трикімнатну.
Я була, зізнаюся вам, дуже засмучена, адже з чоловіком витратила чимало зусиль та багато років важкої праці, щоб купити доньці власне житло.
А тепер замість нього “загальна” квартира, на покупку якої за великим рахунком вклалася тільки моя дочка. Тоді я як відчувала, що цей продаж житла зовсім не до добра. Я Олесі відразу про це говорила, але вона була щиро закохана, мала свої чудові плани на майбутнє, тому мене з батьком навіть слухати не стала.
Олеся зі своїм чоловіком прожили в шлюбі лише трохи більше двох років. За ці два роки сімейного життя у них так і не з’явилися дітки, зате з’явилася купа непорозумінь та розбіжностей різного характеру.
Коли ми з чоловіком приїжджали до них в гості в останній раз, то взагалі були здивовані, як вони раніше жили разом. Між ними як чорна кішка пробігла, багато суперечок і непорозумінь.
З найменшого дрібниці дочка сперечалася з чоловіком, а той не мовчав. Навіть при нас з чоловіком молодята не вибирали слів.
Я зрозуміла, що скоро справа дійде до розлучення. Так і сталося згодом. Через тиждень після нашого візиту до Олесі, вона просто заявила, що збирається подавати документи на розлучення. З одного боку я була рада за неї, що врешті дочка вирішила піти від цього чоловіка. Але з іншого – у них тепер було спільне майно, яке тепер потрібно буде ділити навпіл.
Коли Олеся зібрала необхідні документи та пішла подавати на розлучення, зять заявив, що просто так він її не відпустить.
Я думала, у нього прокинулися щирі почуття до своєї дружини та тому подібне, але ні, на жаль. Зять просто захотів повного поділу майна в рівних правах.
Тобто за законом, все, що нажито подружжям за час шлюбу, має бути поділено порівно між ними. А це їх загальна трикімнатна квартира – так вважає зять, адже вона у них з’явилася в шлюбі.
Але всі ми знаємо, що майже всі гроші на її покупку внесла моя донечка, а колишній зять вклав тільки невеликий відсоток. А тепер виходить їй потрібно віддати половину квартири своєму колишньому. А де ж справедливість?
Як допомогти дочці повернути її житло? Як нам зберегти наші кошти? Чи можна зараз довести нашу правоту? Чи це реально взагалі?