Ми з Аліною розлучилися. І я тепер розумію, що вчинив правильно, коли не рoзповів колишній, яка у мене справжня зарплатня.

 

Мене звати Борис. Я – співзасновник однієї невеличкої, але досить перспективної фірми по виготовленню одягу. Раніше доходи ледве покривали витрати, які я вкладав у бізнес. Та потім справи пішли угору.

Мій товариш Валентин, з яким ми засновували цю фірму, не зміг й надалі бути моїм партнером. В одну мить він відмовився від усього. Я спочатку не розумів причину такої поведінки друга. Але згодом дізнався, що дружина Валентина обібрала його, як липку, залишивши ні з чим. Я, звісно, як кращий друг, допоміг товаришу вибратися з тої безодні.

А через місяць я зустрівся з Аліною. Ця фатальна та улеслива жінка зробила усе необхідне, щоб натягнути шлюбне ярмо на мою шию. Їй це вдалося легко, адже я щиро покохав її.

Ми ще й весілля не зіграли, а Аліна почала тринькати мої гроші направо і наліво. Я не розумів, куди вона їх витрачає. Якщо раніше було видно, що вона щось купувала, то останні місяці – ні покупок, ні грошей.

Історія з Валентином мене дечому навчила. Перед весіллям Аліна здогадувалася: я пристойно заробляю. Однак не знала, які в мене статки. Вона думала: я лише працівник, що отримує високу заробітню плату. Я так і не сказав їй про те, що я директор фірми. Звісно, і гроші віддавав не всі. І правильно робив!

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩