Не думала я, що буду так довго скандалити зі своїм чоловіком. Жили ми постійно мирно, особливо ніколи не сварилися. Але зараз виникла дуже поважна причина для скандалу.

Ми вирішили купити нову квартиру, і чоловік наполягає на тому, щоб вона була якомога ближче до його мами. Я на це погодитись ніяк не можу. Вона ж замучить мене своїми порадами, докорами та надмірною опікою.

Як тільки ми познайомилися з майбутньою свекрухою, стало ясно. Синочка вона просто так від себе не відпустить. Вона оглянула мене з ніг до голови. Дала дуже важливі життєві поради, згадала, що її синок золото і я маю відповідати йому. Як мій чоловік виріс у такій родині та зміг вибратися з-під маминого контролю – незрозуміло.

Після того як Сергій зробив мені пропозицію, і я стала офіційною невісткою, свекруха включила тотальний контроль. Почала засипати мене вказівками, як я маю стежити за її сином. То в нього сорочка не прасована, то штани брудні. Що я його голодом морю і зовсім його не доглядаю. Загалом, на її думку, я мала бути мамою своєму чоловікові, а не дружиною.

Я була вражена, коли вона прийшла до мене у квартиру, де ми жили з чоловіком, і почала мені висловлювати, що так жити неможливо. Ремонт застарілий, немає затишку, пил по кутах, а шафи настільки захаращені, що не дають місця потоку енергії. Як господиня вона ходила моєю квартирою і вказувала на недоліки. Це була наша перша з нею сварка, я відстоювала свою квартиру як могла.

Свекруха образилася на мене і перестала мені дзвонити. Це були найкращі дні. Але її надовго не вистачило, і вже через тиждень вона знову мене дошкуляла своїми порадами та моралями. Причому явно наздоганяла втрачене, тому що виговорювала з особливою старанністю.

Якось ми з чоловіком були у супермаркеті, і я вирішила купити продуктів його мамі, виявити турботу, так би мовити. Це була помилка. Замість спасибі вона гордо перебирала пакет із купленими продуктами. Переглянула всі терміни придатності, поцокала, сказала: “Могли б і по свіжіше купити кефір, і помідори гнилі, і макарони не того виробника”, – висловлювала вона своє не задоволення. З цього моменту, я пообіцяла собі, для неї більш нічого робити.

Найнезрозуміліше те, що чоловік, знаючи, яка в нього мама, все-таки хотів жити з нею поруч. Моя однокімнатна була замала для нашої майбутньої сім’ї, і ми вирішили подумати про розширення. Купити собі нову дво- чи трикімнатну квартиру. Навіть подумували про кредит. Бо заощаджень наших не вистачало.

Дізнавшись про це свекруха, відразу ж почала постійно телефонувати мені та чоловікові й говорити, що їй погано і потрібен постійний догляд. Чоловіку вона нарікала, на те, що я і так, їх розлучила, а тепер ще й відмовляюся жити поруч. «Ви повинні жити поряд зі мною», – не вгамовувала свекруха. І навіть змогла знайти нам «відповідний» варіант у своєму будинку.

Ні, ну жити зі свекрухою в одному будинку – це занадто. Вона постійно буде у нас перебувати, а до себе у квартиру ночувати ходити. Яке може бути самостійне сімейне життя під цілодобовим наглядом?
Все це я сказала чоловікові, на що він мені відповів:

– Все правильно. За моєю мамою треба доглядати. Одразу на допомогу зможемо прийти. Тож я за те, щоб жити поряд з мамою! Діти повинні жити поряд з батьками та доглядати їх.

– Цікаво ти кажеш, давай тоді біля моїх батьків квартиру купимо? Чого там? Подумаєш, що мешкають вони в іншому місті. Потрібно ж дбати. Вони теж вже не молоді та вимагають догляду.

– Тут ти неправа, ми ж не переїдемо в інше місто? А тут, яка нам різниця, де квартиру купувати, то краще буде ближче до мами. Вона і з онуками допоможе, – продовжував стояти на своєму чоловік.

Так, знаю я цю допомогу. Вона ж постійно мені говоритиме, що я все роблю не так, поради свої давати. Жодного спокою не буде від неї. Я сама з усім впораюсь. А якщо мені потрібна допомога, я її покличу ненадовго.

Ось так і сперечаємося, і ніхто не хоче нікому поступатися. Не знаю, чим справа закінчиться, але я не готова жити поряд зі свекрухою. Краще будемо в однокімнатній тулитися, але якомога далі від неї. Я хочу спокійно жити.

КІНЕЦЬ.