Ми з чоловіком планували відсвяткувати нашу річницю у себе в саду.

Ми куnили м’ясо та овочі і почали все готувати. Однак моя свекруха була незадоволена цим планом, і вона наполягла на тому, щоб ми відсвяткували цей день у ресторані, чого ми не могли собі дозволити через фі нансові труднощі.

На жаль, наші плани були зруйновані, коли наша дочка захво ріла на бронхіт.

Нам довелося скасувати святкування, адже мій чоловік справедливо вважав, що було б неправильно веселитись, поки наша дочка хво ра.

Ми вирішили відкласти святкування на тиждень та просто випити чаю з тортом того дня.

Мені довелося обдзвонити всіх гостей, щоб повідомити їх про скасування, але особливо важко мені довелося зі свекрухою.

У нас із самого початку були nогані стосунkи, і вона завжди турбувалася, що я кину її сина після того, як він виплатить іnотеку.

Мовляв, я планувала забрати половину будинkу.

У день святкування моя свекруха та кілька непроханих гостей нахабно заявилися до нас додому, незважаючи на наші прохання не приходити.

Мій чоловік намагався вигнати матір, але вона відмовилася йти.

Моя свекруха запропонувала нам вибачитись і дозволити їй залишитися, але мій чоловік не захотів її вислуховувати.

Я й уявити не могла, що люди можуть бути настільки на хабними і безцеремонними.

Наступного дня свекруха написала мені електронною поштою , звинувативши мене в тому, що я зіпсувала річницю весілля її єдиного сина.

Я не відчувала себе винною, оскільки саме чоловік вирішив скасувати святкування через нашу хво ру дочку.

На щастя, він до кінця залишався на моєї стороні.

КІНЕЦЬ.