З дня нашого одруження минуло вже майже двадцять років. Ми виростили сина, який і сам уже створив сім’ю та нещодавно повідомив нам про вагітність його другої половинки.

Звичайно, молода пара не мала де оселитись після весілля, тому і переїхала до нас. Ну і жити так було нам всім тіснувато, але якщо іншого виходу нема, то що вже поробиш? Ми з дружиною не заробляємо стільки, щоб повністю назбирати на квартиру молодятам. Тому вирішили, що комусь потрібно поїхати за кордон та там заробити на помешкання. Випала можливість «подорожувати» мені.

Ось на півтора року я й відправився до Польщі. Сказати, що я працював важко – не сказати нічого. На великі свята приїжджав додому, привозив гроші та гостинці, провідував внучку. А потім знову їхав працювати.

Ось на роботі доля звела мене із землячкою. Як виявилось, сама вона народилась в Україні, але вже багато років проживає тут. Діток не має, а чоловіка декілька років тому втратила. Ми відразу знайшли спільну мову та розбалакались. Наше спілкування тільки розвивалось день за днем. Та дружині зраджувати я наміру не мав.

Аж поки одного дня мені не зателефонував син із доволі цікавою новиною. Виявилось, що поки мене немає дружина притягла до хати якогось іншого чоловіка. Це викликало обурення у Романа і він в знак протесту забрав дружину та дитину і з’їхав на орендовану невеличку квартиру. В той момент мені стало зрозуміло, яким бовдуром я був. Обвели навколо пальця, як маленьку дитину. Загалом, зради пробачити я не зможу і не хочу.

На той час більша частина грошей, які я заробив знаходилась у мене, їх би вистачило на більше ніж половину квартири для дітей.

Одного дня я повернувся до України, аби подати на розлучення. Квартиру нашу ми поділили порівну, адже це спільно нажите майно. Гроші за свою частину я доклав до зароблених та купив все-таки сину омріяне житло.

Тут мене більше нічого не тримало, тому забрав речі та поїхав назад до Польщі. Там і оселився якось, і роботу постійну знайшов. Потім у житті знову з’явилась давня знайома-землячка, їй розповів про свої сімейні мелодрами. Вона вислухала, а тоді запропонувала з’їхатися. Я подумав, що живемо один раз і можна зробити щось таке, чого раніше б ніколи не зробив.

Це і стало початком мого нового життя.

КІНЕЦЬ.