Місяць тому нашого сина призвали в армію. Тільки от розподілили його дуже далеко від рідного дому, у мене не було в тому краю родичів.

Зате батько мого чоловіка одружився вдруге і жив там зі своєю новою сім’єю. Ми попередили свекра, що приїдемо на пару днів, поки наш син дасть присягу.

Краще вже залишитися у родичів, ніж зайві гроші на готель витрачати. Взяли з собою дві сумки, в одній були речі для сина, а в другій гостинці для родичів. Поклали туди всякі соління, печиво і цукерки.

Тільки ось на вокзалі нас ніхто не зустрів. Довелося нам з чоловіком по незнайомому місту самим шукати квартиру його батька.

Коли ми виклали гостинці, то його друга дружина все зібрала і забрала в іншу кімнату. Нам же був запропонований чай, на столі стояв нарізаний хліб.

Ми подумали, що свекор просто не встиг підготуватися до нашого приїзду, тому вечері немає. Так що вирішили піти спати. На наступний день сніданку нам також не запропонували. Коли мій чоловік запитав у батька:

— Ви що вдома не їсте? — А по-твоєму, чай і хліб не їжа? — відповів його батько. Після таких слів ми виїхали в перший-ліпший готель. Досі не розумію, чому свекор прийняв нас так погано, ми і не сварилися ніколи.

Коли до мене гості приходять, то стіл просто валиться від частувань. Ми не вимагали французькі страви, але можна було хоч картоплі посмажити, щоб нормально поїсти. Краще б ми ці частування синові віддали, а не нахабним родичам.

КІНЕЦЬ.