Кілька місяців тому я одружився з Вікторією. Ми тільки-но закінчили університети, тож грошей на власне житло не мали. Вирішили орендувати квартиру.

Нам було до вподоби відчувати себе господарями в домі, хай це було й не наше житло

Так минуло два місяці. Згодом ми зрозуміли, що всі зароблені нами кошти ідуть на оплату за оренду квартири та комунальних послуг.

Так нам ніколи не вдасться придбати квартиру. Тоді Вікторія запропонувала тимчасово пожити в її батьків. У них просторий двоповерховий будинок, місця усім вистачить. Я погодився, адже був переконаний, що це чудова можливість відкласти кошти на власне житло. Але дуже помилився.

Не встигли ми переїхати, як почалася повна економія. Кожен житель дому зобов’язаний був робити внесок у сімейну скарбницю. Але найцікавіше було інше – всіма коштами розпоряджалася теща.

Продукти закуплялися на весь тиждень. Заборонялося купляти щось поза списком. Всі чеки перевіряла теща. О десятій годині кожен житель будинку повинен був спати в ліжку. Заборонялося ходити вночі по хаті. Вмикати світло на кухні та в туалеті тим паче не дозволялося.

Пральну машинку теща дозволяла вмикати лише у визначені дні. Та й завантажувати її треба було повністю, щоб дарма не витрачати воду та світло. Про те, щоб вмикати фен не могло йти мови.

По правді, я ледь себе стримував.

Але найгірше почалося потім. Теща контролювала температуру в будинку, через це в нашій спальні було надзвичайно холодно. Доводилося спати одягненими. Далі стало ще гірше.

Теща зібрала всю сім’ю та заявила, що відтепер ми повинні економити воду.

Митися дозволено лише у вихідні дні. Людей у домі багато, ми використовуємо надто багато води.

Я був вражений. Але з іншого боку розумів, що правила в цьому домі встановлюємо не ми.

Більше не міг так жити, тому я прийняв рішення знову орендувати квартиру. Хай це затратно та не дуже вигідно, але мені ніхто не вирішуватиме, скільки води я повинен витрачати в тиждень та коли вмикати світло. Хай і прийдеться мені жити на орендованих квартирах ще не один рік.

Вікторія спершу була проти, але побачивши мою рішучість, дружина пішла за мною. Нарешті я відчув спокій, але тривало це недовго.

Вікторія стала поводити себе, як і її матір, тому почала вказувати мені, на чому я повинен економити. Почалася економія води, покупка продуктів строго за списком, сон о десятій.

Тоді я спіймав себе на думці, що не хочу так жити, тож ми з Вікторією розлучилися.

Хай я втратив дружину, зате нарешті отримав право вибору.

КІНЕЦЬ.