Кілька місяців тому ми з чоловіком Костею почали платити моїй мамі зарплатню за те, що вона сидить із нашим сином. Річ у тому, що рік тому Костю звільнили з роботи.

Нашому синочку Стасику на той момент було лише пів року, і я сиділа у декреті. Зрештою, я вимушено вийшла на роботу, щоб хоч якось зводити кінці з кінцями. З малюком почав сидіти чоловік.

У перші ж тижні ми зрозуміли, що не впораємося. Через сина Костя не міг влаштуватися на нову роботу, а я не могла відпроситися зі своєю, щоб чоловік хоч би сходив на співбесіду. Виходило замкнене коло.

Ми звернулися до своїх батьків по допомогу. На той час нам було дуже потрібно, щоб хтось посидів зі Стасиком хоча б кілька тижнів. Але обидві мами у нас працювали й не хотіли звільнятися, тож лише поспівчували нашій проблемі. А через пару місяців мені зателефонувала мама і повідомила, що за вислугою років вона може вийти на пенсію.

– Тож я тепер запросто зможу проводити час зі Стасиком, а Костя – вийти на роботу! – Повідомила мені мама. – Ось, тільки в мене буде одне прохання. Дітки, допоможіть мені з оплатою комунальних послуг, на них моєї пенсії точно не вистачить.

Ми з Костею, звісно, погодилися. І невдовзі мама вже поралася у нас вдома, а Костя швидко знайшов нову роботу. Для мене мамина допомога стала справжнім порятунком.

Крім того, що вона годувала Стасика, гуляла з ним і укладала спати, мама встигала ще й у квартирі навести лад і навіть приготувати вечерю. У підсумку, вечорами я просто відпочивала. Про таке я й мріяти не могла!

За кілька місяців наполегливої роботи мене підвищили. Костя теж став більше заробляти, бо у вихідні брав замовлення додому.

Тоді я запропонувала чоловікові платити мамі зарплату за роботу.

– Ти тільки глянь, скільки вона для нас робить. Я не біжу додому з роботи, щоб приготувати їжу, і в тебе більше вільного часу з’явилося. Потрібно допомогти мамі і якось компенсувати її зусилля – запропонувала я Кості.

Чоловік мене підтримав. Щоправда, маму довелося таки вмовляти, бо вона ні в яку не хотіла брати з нас грошей. Але я їй пояснила, що краще віддаватиму певну суму своїй мамі, а не чужій тітці, яку могла б найняти нянею. Лише тоді вона погодилася.

У підсумку, у нашій квартирі завжди чисто, затишно та смачно пахне, ми з чоловіком спокійно займаємося кар’єрою, а мама займається онуком та потроху відкладає зароблені гроші на санаторій. Всі задоволені. Ось, тільки свекруха, дізнавшись про мамину зарплату, почала скреготати зубами.

– Де це бачено, щоб бабусям за допомогу з онуками платили? – обурювалася свекруха. – Це вже не сімейні, а ділові стосунки виходять!

Як виявилося, про свій заробіток мама випадково розповіла свекрусі. Вона, щоправда, не думала, що реакція з боку Антоніни Іванівни буде такою бурхливою. З моєю мамою вони тепер не спілкуються. Всю свою увагу Антоніна Іванівна перемикнула на нас із Костею.

Свекруха вже кілька разів приїжджала до нас додому та починала влаштовувати «розборки».

– Як дивно у вас у родині влаштовано! Раніше бабусі сиділи з онуками, щоб допомогти дітям. А тепер діти допомагають бабусям грошима. Ось часи настали. Як тільки совісті у твоєї матері вистачило, щоби зарплату взяти у власної дочки? – не вгамувалася Антоніна Іванівна.

– Мамо, а може, ти сама хотіла б побути на місці свахи? Пам’ятається, я тобі теж пропонував піти на пенсію, але ти відмовилася – не витримав одного разу Костя.

– То чого ж ти зараз обурюєшся? Нас з Алісою все влаштовує, її маму теж. Найголовніше – Стасик весь день під наглядом перебуває. Чим ти незадоволена, мамо?

Відповіді від Антоніни Іванівни так і не дочекалися. Вона серйозно образилась і пішла. Більше вона нам не дзвонить і в гості до онука теж не приїжджає. Мені здається, що чоловік має рацію, і свекруха насправді заздрить моїй мамі. Але ж у неї була така можливість допомогти нам, а вона відмовилася. Тож нехай тепер ображається на саму себе.

КІНЕЦЬ.