У моїй сім’ї прийнято усі важливі рішення приймати разом. Ми з Петром уже сім років, як одружені. Живемо окремо від батьків, маємо власне житло. Купили квартиру, перебуваючи вже у шлюбі. Я працюю на хорошій роботі, маю гарний заробіток. Чоловіка зарплата менша від моєї, але я ніколи не звертала на це уваги.

Свій бюджет ми плануємо разом. Тривалий час відкладаємо кошти на покупку нового автомобіля, старий уже буквально розвалюється на частини. Петро купив його ще коли навчався в університеті. Та й відпочити десь не завадило б. Від самого весілля ми ніде не були. Постійно робота, якісь турботи та проблеми. Думаю нетривалий відпочинок ми можемо собі дозволити.

Я людина не жадібна, з радістю допомагаю тим, хто цього потребує. Часто роблю це безкорисливо. Батьки чоловіка одразу розпізнали цю мою слабкість й майстерно нею користуються.

Вони щомісяця знаходять якийсь привід для того, щоб ми допомагали їм фінансово. Звісно Петро відмовити не може та і я не хочу бути поганою невісткою. Правда мені шкода власних батьків, які з усіма проблемами справляються самостійно.

Останнє прохання свекрухи здалося мені надто нахабним. Вони продали свою квартиру у місті й натомість купили хатину в селі. Я то того не маю жодного діла, вони дорослі люди й мають право приймати такі рішення.

Та от з фінансами батьки Петра не розрахували й свекруха заявила, що ми повинні дати їм грошей на нові меблі. Я пояснила, що вільних заощаджень у нас немає, тоді вона й проговорилася, що Петро розповідав про гроші, які ми відкладаємо на авто.

Я пояснила цій жіночці, що автомобіль – це не наша примха, а необхідність, тому ми не можемо позичити їм ці гроші. На цьому ми закрили тему і я подумала, що вони все зрозуміли.

На вихідних ми поїхали в село допомогти батькам Петра по господарству. Ввечері сіли до столу й тоді чоловік повідомив рідних, що ми придбаємо їм меблі для дому. Адже батькам потрібно допомагати.

Я готова була спопелити його поглядом. Ми обговорювали це питання наодинці й вирішили, що автомобіль важливіше. А зараз я бачу, що власний чоловік йде наперекір нашим правилам й догоджає матусі. Тоді, не соромлячись, я попередила, що грошей вони не отримають. Забрала ключі від авто й повернулася додому. Наступного ж дня подала на розлучення й зібрала речі тієї особи, яка раніше звалася моїм чоловіком.

КІНЕЦЬ.