Мене звати Василь. Пригадалася чомусь сьогодні мені історія, що трапилася зі мною більше шести місяців тому. Вирішив про неї розповісти, адже вона навчає, як гроші можуть в одну мить зіпсувати дружбу.

Я тоді влаштувався на престижну роботу. Мій офіс, куди я мав їздити на працю, знаходився аж у центрі. Добиратися туди було довго. Приблизно дві години витрачав на дорогу. Та робота була мені по душі. Крім того, не міг я відмовитися від того заробітку – моїй мамі необхідна була операція, яка була дороговартісною.

В офісі, у перший же день, до мене підійшов Роман. Він був моїм колегою. Роман здався мені дуже веселим та товариським хлопчиною. Ми швидко здружилися з ним.

У Романа було своє авто. У нього не було дружини і дітей. Він жив у своє задоволення. У мене була сім’я та донька. Однак інколи з Романом ми заходили до бару, щоб поспілкуватися за келихом пива.

Потім виявилося, що мій колега живе через декілька вулиць від мене, в тому ж районі. Він запропонував підвозити мене на роботу. Я майже місяць їздив з ним.

Якось Роман попросив мене дати йому в борг дві тисячі гривень. Сказав, що до зарплати. Я, звісно, йому не відмовив.

Та коли працівники нашого офісу отримали заробітню плату, Роман забув про те, що обіцяв повернути гроші. Минуло декілька днів, а мій колега і не згадав про борг.

Тоді вже я вирішив запитати, коли ж він мені поверне гроші. На це він відповів:

– Я тобі нічого повертати не зобов’язаний. Це ти ще маєш мені доплачувати, бо я воджу тебе щодня на роботу!

У мене мову відібрало. Я ж то думав, що він мене по дружбі підвозить. А виявилося, от як.

А чи у вас такі ситуації траплялися в житті?

КІНЕЦЬ.