— Ну що, запросиш до себе?

— Андрій запитально подивився на Світлану, і в неї серце заколотилося з шаленою швидкістю.

Та що ж вона коїть? Адже ще пів року тому вона й подумати не могла, що з нею таке може статися.

Пів року тому Світлана була заміжньою жінкою, з Костею вони були вже понад двадцять років у шлюбі. І ніщо не віщувало, що вони можуть розлучитися.

Синові Денисові дев’ятнадцять, він на економічному, сам на бюджет вступив. Світлана вже почала про онуків подумувати, а що, в її віці у багатьох уже й онуки є. Уявляла, як вони з Костею дідом і бабусею стануть, тим більше, що у Дениса дівчина є постійна.

Але все раптом в одну мить круто змінилося, та так, що Світлана навіть уявити собі не могла.

Якось Денис прийшов додому не в дусі. Довго гримів чимось у своїй кімнаті, потім вийшов з великою сумкою:

— Мамо, я, напевно, від вас з татом з’їду, я на заочний вирішив перевестися і на роботу влаштуватися, — вигляд у сина був винуватий, хоча збирався і говорив він рішуче.

— Ми з Аліною розійшлися, вона сказала, що я абсолютно несамостійний, з мамою і татом живу, сиджу на їхній шиї за їхні гроші, а своїх у мене нема!

Підборіддя у сина тремтіло, але погляд був упертий, як у батька. Світлані це дуже подобалося, що Денис схожий на чоловіка.

Вони хоч і одружені з Костянтином уже майже чверть століття, але їй здавалося, що їхня любов жива, та й взагалі вони рідні люди!

Як же вона помилялася!

— І взагалі немає ніякої любові, все це брехня, я батька бачив з якоюсь молодою жінкою в його машині, і вони цілувалися! — випалив Денис, ніби хотів їх з батьком звинуватити у своїх невдачах і зробити їй боляче.

Син грюкнув дверима і пішов, а Світлана сиділа, немов оглушена і дверним грюком, і сказаними зопалу словами сина.

Її Костя цілувався в машині з якоюсь жінкою… Вона уявила це і стиснула свої щоки руками від жаху, ні, це не може бути правдою. Денис просто хотів їй досадити, молоді зараз такі жорстокі, не розуміють, що коять!

Та, звісно, це неправда, адже Костя днями приніс їй квіти та смарт-годинник у подарунок на річницю весілля, щоб вона могла і пульс, і тиск контролювати. У неї добрий, люблячий і уважний чоловік!

Хоча, стоп, з чого б це раптом він став турбуватися її пульсом, вона не скаржилася на серце. Та й взагалі кажуть, що годинник дарують до розлуки, і він починає відлік часу, скільки залишилося до розлуки…

Дурниці, вона ніколи не вірила в такі прикмети, хоча рік тому Світлана теж подарувала Кості годинник. Може, це вона і запустила той самий відлік часу, що веде до їхнього розлучення?

Вхідні двері грюкнули, це повернувся з роботи Костя. Він довго порався у передпокої з капцями, потім увійшов і похмуро глянув на Світлану.

— Денис пішов, квартиру зібрався винайняти і перевестися на заочний, — не знаючи, що сказати, випалила Світлана.

— Він тобі вже сказав про мене, я в курсі, — не відреагувавши на її слова про сина, сказав Костя. — Я думав, що зможу це припинити, але Неля чекає на дитинку, та ще й Денис нас побачив. Одне до одного, пробач, я винен, закохався як хлопчисько…

Світлана допомогла йому зібрати речі, обговорювати тему, що Костянтин закохався у молодшу жінку, їй зовсім не хотілося.

Так вона й залишилася зовсім сама в квартирі…

Спочатку їй навіть сподобалося! Вона тепер належала сама собі. Їй не треба було вранці готувати сніданки своїм чоловікам. Син не їв яйця, а Костя любить омлет, і вона варила вранці кашу, готувала омлет, прасувала сорочки й сама бігла на роботу вся в милі.

Тепер же вона вранці вставала пізніше, стояла під душем, скільки їй хотілося, роблячи маску для волосся. Пила каву з булочкою, слава Богу, Господь не зробив її гладкою. І їхала на роботу в чудовому настрої.

Вечорами вона часто була вдома сама і дивилася улюблені фільми. Або зустрічалася з подругами в кафе, вони ходили кудись, хоча бесіди все одно зводилися до чоловіків.

За Костею вона не сумувала, у нього з’явилася донечка, і він іноді їй дзвонив, і скаржився на свою молоду дружину, яка нічого не вміє. Але Світлані вже було все одно, він став їй чужим, і його хворе коліно та проблеми із зубами її вже не стосувалися.

Костя переживав, що Світлана раніше йому злегка підфарбовувала сивину якимось спеціальним чоловічим тонуючим гелем і зрізала волоски на вухах, а тепер у перукарні йому це роблять набагато гірше і дорого.

Він взагалі про багато що згадував і говорив явно з почуттям жалю, але Світлану це вже не чіпало.

Новий світанок: кохання, що не питає паспорт

Але через якийсь час вона зрозуміла, що подобається чоловікам, і їй це теж сподобалося. Сподобалося слухати компліменти й усміхатися багатообіцяюче, але більшого вона не хотіла, надто вже це обтяжливо…

Але одного разу в їхньому офісі з’явився Андрій. Фінансовий аналітик і аудитор, якого запросили провести внутрішній аудит. Він був явно молодший за Світлану, але одразу звернув на неї увагу.

Причому до його перевірки вона не мала жодного стосунку. Тож подумати, що в Андрія був якийсь свій хитрий інтерес щось у неї вивідати, було неможливо…

Спочатку Світлана його ігнорувала, потім стала його виділяти поглядом серед колег. А одного разу, коли Андрій заходив до них у кабінет з якимось питанням, вона зустрілася з ним поглядом, і їй довелося опустити очі, ТАК він дивився на неї.

— Світлано, я знаю, що ти в розлученні, тому подумав, що можу тебе кудись запросити, якщо ти не проти, — одного разу сказав їй Андрій.

Світлана відмовилася, але він був дуже наполегливий, і одного разу вона подумала: «Чорт забирай, ну а чому ні? Адже він мені подобається, і я ні перед ким не повинна звітувати!»

Вона пів дня гуляла парком, заходячи у виставкові павільйони. Потім їли на березі ставка в кафе на веранді. А коли Андрій пішов її проводжати, він несподівано запитав:

— Запросиш до себе?

По його погляду вона одразу зрозуміла, чим це все закінчиться, але вона вже цього сама хотіла.

Що дивного, їй ще немає й п’ятдесяти, і плювати на те, що смарт-годинник покаже підвищений пульс і тиск. Вона жива вільна жінка, і Андрій їй дуже подобається…

Одяг валявся в коридорі, а вони лежали на дивані й дивилися одне на одного, не відриваючись.

— Ти надзвичайно красива жінка, я одразу це зрозумів, щойно зайшов місяць тому у ваш офіс, — говорив Андрій, і Світлана йому вірила.

Бо й вона немов повернулася в часі назад і відчувала себе майже дівчиськом. Андрій залишився у Світлани ночувати, вони абсолютно не виспалися, а на ранок поїхали на роботу разом, тримаючись за руки.

Світлана думала, що Андрій не захоче нікому показувати свої з нею стосунки, адже вона його старша років на вісім чи дев’ять. Але він ніби спеціально при всіх обіймав її за талію у всіх на очах.

Тож до кінця робочого дня всі обговорювали роман Світлани Володимирівни з молодим аудитором…

— Мамо, ми з Аліною помирилися, вона переконалася, що я не сопляк, але ми вирішили не винаймати квартиру, а жити у тебе, і ми подали документи до РАЦСу, ти рада? — подзвонив увечері щасливий Денис, і Світлана щось пробурмотіла, не знайшла, що відповісти.

А трохи пізніше їй подзвонив Костя:

— Світланко, давай з тобою зустрінемося, я мушу з тобою ,,розповідь спеціально для сайту рідне слово,, поговорити. Це була помилка, зустріч з Нелею — жахлива помилка, я захопився її молодістю, пробач мені, я хочу повернутися!

— А як же донечка? — здивувалася Світлана, а Костя одразу прийняв це за згоду:

— Я все продумав, буду брати роботу додатково, щоб платити аліменти, ти їх не відчуєш, можна я завтра повернуся додому?

Світлана помовчала, вихор думок промчав у її голові. Вона уявила, як Костя повернеться і все піде, як раніше.

Плюс Денис приведе Аліну, у них з’явиться дитинка, вони будуть працювати й навчатися, а Світлана буде і мамою, і бабусею, і дружиною, вона ж мріяла про це ще недавно…

— Ні, Косте, я виходжу заміж, думаю, ти мене зрозумієш, мій наречений мене молодший, і я себе з ним теж почуваю молодою!

І Світлана відключила телефон.

Потім зняла з руки смарт-годинник, який навіщось досі носила, і він вимірював їй пульс і тиск. Минуле не повернути, а в одну річку не ввійдеш двічі.

Андрій показав їй інше життя, і вона не хоче від нього відмовлятися.

Щастя без шаблонів: жити і радіти

— А як ти ставишся до того, що я тебе старша? — запитала Світлана Андрія, коли він зробив їй пропозицію.

— Нормально, моя мати старша за батька на вісім років, вона шикарно виглядає, і вони щасливі, — тут же відпарирував Андрій.

Дізнавшись, що Денис хоче повернутися додому з Аліною, Андрій запропонував їм жити окремо в його однокімнатній квартирі.

А на пропозицію Кості він жартівливо розвів руками:

— Ми не шведи, тож нехай тепер сам вирішує, де і з ким йому тепер жити, раз він відмовився від такої жінки!

І Світлана так і відповіла колишньому чоловікові:

— Ти спізнився, я подумала, що, мабуть, теж хочу чоловіка молодшого, ти ж від мене пішов…

P. S. Світлана навіть вдячна Кості, що він змінив її життя. А у Дениса чудові стосунки з Андрієм…

***

Наші дорогі читачі, ця історія Світлани — ніби весняний дощ після довгої зими: змиває старі образи і дає свіжий подих життю. Хіба ж не диво, як доля іноді перевертає все з ніг на голову, і те, що здавалося кінцем світу, стає початком чогось нового і прекрасного?

Ось вам і розумний годинник, який мав би відлік до розлуки вести, а виявився провідником до нового щастя!

Як гадаєте, чи є якийсь особливий вік для любові та щастя?

Чи справді, коли одна сторінка життя перегортається, на нас чекає нова, ще цікавіша? Я вірю, що так! А ви?

Чи були у вашому житті такі моменти, коли ви зважилися на неочікуваний крок, і він приніс вам несподіване щастя? Чекаємо ваших роздумів!