— Ми не ходимо в кафе, свята відзначаємо вдома. Я смажу, парю, варю і печу, роблю сама напівфабрикати. Освоїла купу способів ситно й недорого нагодувати сім’ю. І на собі економлю пристойно: обновок майже не купую, речі для сина багато беру в знайомих, у красу теж не вкладаю, тільки на стрижку йду, коли вже не можна не йти і кінчики волосся ні на що не схожі, – розповідає про своє життя Наталя

— Це майже вся наша заначка, у нас просто нічого не залишиться. Якби сталося щось незаплановане – ні гривні. Кредитку брати чи в борг тоді просити? – злиться Наталя.
— Ну так, і ти зараз не працюєш. Скільки тобі ще сидіти? П’ять місяців? Ну ось, декрет закінчується, мабуть, обновити гардероб вже по рібно? Я по собі пам’ятаю, виходити на роботу, а в чому?
Якщо кожна копійка в декреті з іпотекою була на рахунку. І то, я заначку мала і маю. І ніколи її не зачеплю без потреби, а тут взяти й подарувати? – дивується подруга.
— Саме, взяти й подарувати. Та ще й людині, яка цього явно не потребує. Просто для того, щоб себе показати і когось здивувати? А кого дивувати? І свекруха знає, як ми живемо, і сестра чоловіка в курсі. Так, її такі проблеми мало хвилюють, але вона знає, що брат мільйонами не володіє, – хитає Наталя головою.
– Так, сестра нам гарний подарунок зробила, коли у нас зʼявилася дитина. Не сперечаюся. Але… не сама вона ці гроші заробила, а чоловік дав. Від неї ні крапельки не убуло.
Наталі 31 рік, синові трохи більше двох із половиною, скоро на роботу виходити, а поки що… Поки що декрет, працює тільки чоловік, платять іпотеку, виховують дитину, доводиться економити й ретельно планувати витрати.
— Ми не ходимо в кафе, свята відзначаємо вдома. Я смажу, парю, варю і печу, роблю сама напівфабрикати. Освоїла купу способів ситно й недорого нагодувати сім’ю. І на собі економлю пристойно: обновок майже не купую, речі для сина багато беру в знайомих, у красу теж не вкладаю, тільки на стрижку йду, коли вже не можна не йти і кінчики волосся ні на що не схожі, – розповідає про своє життя Наталя.
Чоловік жінки працює, і начебто не найменший у нього оклад, але… не вистачає грошей, нічого зайвого подружжя собі дозволити не може. Підробляти в чоловіка не виходить, вагони чи що, ночами розвантажувати? Він і так зайнятий до самого вечора. Наталя від чоловіка і не вимагає чудес спритності та винахідливості: всім буває тяжко в декреті, треба просто пережити.
Чоловік – молодший із дітей свекрухи, є ще донька, їй 44 роки, дама міцно стоїть на ногах. Точніше, міцно на ногах стоїть її чоловік. Займається бізнесом, оформленим на дружину, сам ще й посаду непогану обіймає.
Живуть – Наталі з чоловіком рукою не дістати. Донька сестри все дитинство закордонними таборами каталася, вчитися б теж за кордон поїхала після школи, але… побоялися батьки, влаштували платно, у престижний виш, але на Батьківщині.
Коли Наталя з чоловіком тільки готувалися стати батьками і жили в крихітній орендованій квартирі, сестричка широким жестом подарувала братові велику суму грошей, не чекаючи появу племінника. Ці кошти подружжя, додавши свої накопичення, вклало в купівлю житла.
Наталя, отримавши виплати з роботи у зв’язку декретом, вирішила, що меблі у квартирі поки що постоять старенькі, ті, з якими її й продавали, а гроші краще залишити як заначку, хіба мало що. Сума там порівняно невелика, всього близько 60 тисяч.
І зараз чоловік активно зазіхає на ці кошти. Річ у тім, що сестра з чоловіком раптово і абсолютно несподівано дізналися, що чекають дитинку, через 20 років шлюбу, маючи 19-ти річну доньку, зробивши купу невдалих спроб зачати ще одного малюка.
Так буває, відпустили ситуацію, перестали сподіватися, нервувати і засмучуватися – на тобі. Другій дитинці сестра чоловіка була невимовно рада. Свекруха переживає – вік уже за сорок у доньки, але кошти на найкращих лікарів і платні процедури в сім’ї сестри є. А вже коли УЗД показало їм сина, то чоловік оточив дружину казковою турботою.
— Аналізи до неї додому приїжджають брати, – розповідає Наталя. – Нам, як то кажуть, і не снилося. Кімната в них у заміському будинку для малюка вже готова. Можна подумати, що спадкоємного принца спальня. Я не заздрю, кожен живе за своїми коштами. Але ось те, що вирішив чоловік, мені зовсім не подобається.
До передбачуваної дати появи племінника, залишається кілька тижнів і днями чоловік сказав Наталії, що вони просто зобов’язані подумати про подарунок для його сестри. Наталя погодилася: так, треба щось хороше подарувати, хоча й важко придумати, що саме. Це завжди важко, особливо у випадку, коли в родичів, здається, все є.
Але чоловік, як виявилося, вже все придумав: вони подарують його сестрі 50 тисяч гривень. Ті самі гроші, які зберегла дружина, відмовляючи собі навіть у найнеобхіднішому і жорстко економлячи на всьому.
— “Вона нам 200 тисяч просто так взяла, та й віддала, – наполягає чоловік. –
У нас стільки немає, але я вважаю, що 50 тисяч буде нормальним подарунком. Не ганьбитися ж комплектом для немовляти за тисячу або брязкальцем якимось!
— Сестра, звісно, ці гроші візьме, покладе в дальню шухляду трюмо, навіть на думку їй не спаде, що брат віддав їй наші останні гроші! – каже Наталя в розпачі.
– Потім вона, можливо, купить собі на них комплект білизни натільної або постільної. Або витратить на масажі для себе коханої. А ми, якщо що, поліземо в борги і будемо жебракувати? І головне, ну не озвучать навіть, який, мовляв, брат молодець, стільки подарував.
Тому що для них – це дрібниці, значення не мають. І до чого тоді це все?
Чоловік із Наталею не згоден, каже, що це не сестрі треба, а їм самим: відповісти гідно на подарунок, зроблений колись. Йому соромно буде віддаритися дурницями.
А ви на чиєму боці? Як вчинити? Махнути рукою і подарувати останнє? Або влаштувати грандіозний скандал чоловікові, який готовий залишити сім’ю без останніх накопичень?
КІНЕЦЬ.