Я довго вмовляв Віку вийти за мене заміж. Вона постійно знаходила відмовки.

Мені хотілось стабільних стосунків, а не таких, як у нас. Зрештою, ми з’їхались та почали жити нормальним життям. До народження дитини мене все влаштовувало.

Ми увесь вільний час проводили разом, ходили в кіно, відвідували ресторани, на час відпустки відпочивали за кордоном. Ми жили повноцінним життям і почували себе щасливими. Я дбав про Віку, ставився до неї, як до королеви.

Але це не могло тривати вічно. Дружина народила дитину й логічно, що мала б нею опікуватись. До того ж я на роботі й не маю часу займатись домашніми справами. Сподівався, що Віка робитиме щось по дому. Але вона справжнісіньке ледащо. Навіть посуд за собою не миє. Я повертаюсь ввечері й сам мушу готувати вечерю.

І я не перебільшую. Вона на все має час. До салону краси ходить регулярно, дбає про себе, завжди свіжий манікюр та укладка. І по магазинах не забуває пройтись, мої гроші не економить. Ось на це вона мастак!

Ми досі не узаконили наші стосунки. Я не проти, але Віка не хоче. Хоча під час сварок не раз дорікала мені, що ми живемо у цивільному шлюбі, тому вона не зобов’язана бути зразковою дружиною. Але, бачу, що на спільний бюджет це правило не поширюється.

Дружина не готує для мене. Тому мені доводиться купувати напівфабрикати, або ходити у кафе. Наша маленька донечка постійно у бабусі. Віка заносить її до своєї матері, щоб та гляділа, доки матуся займається власними справами. Навіть материнство не додало їй хоча б трішки хазяйновитості.

Мені це все набридло і я вирішив провести з нею серйозну бесіду. Попередив, що коли вона не візьметься за розум і не почне поводитись, як матір та дружина, нам доведеться розстатись. Я більше не маю наміру перебувати у таких стосунках.

Я не думав, що її реакція буде аж настільки байдужою. Почувши мої умови, Віка навіть не стала сперечатись. Вона розвернулась і пішла геть. Таке огидне відчуття на душі. Я її справді покохав і хотів зробити найщасливішою жінкою, мріяв, що у нас буде дружна любляча сім’я.

Наступного дня Віка зібрала речі та переїхала назад до мами. Навіть не попрощавшись. Невже наші стосунки та спільна дитина для неї нічого не значили?

КІНЕЦЬ.