Мої батьки живуть в селі і я завжди прошу свого чоловіка допомагати їм. Ми приїжджаємо до них, щоб садити і збирати картоплю та овочі. Степан допомагає моєму батькові влітку косити траву, а я матері консервувати овочі та фрукти.

Декілька днів тому ми приїхали до моїх батьків збирати картоплю. Крім нас у гостях була моя сестра з чоловіком.

На наступний день зранку ми пішли зі Степаном у поле. Ми працювали увесь день. Ми збирали картоплю, а мій чоловік ще й носив важкі мішки у машину. Ввечері у нього дуже боліла спина і руки, а я ледве перебирала ногами.

Коли була зроблена майже уся робота мої батьки сказали нам зі Степаном піти приготувати вечерю. Я не розуміла чому це я мала з чоловіком готувати вечерю, а не моя сестра. Сперечатись я не хотіла і тому ми повернулися додому.

Ми були дуже стомленими, але таки зробили вечерю на усю сім’ю. Коли рідні повернулись, то вони почали розповідати, які вони втомлені. Було таке враження, що вони працювали, а ми відпочивали.

Коли вони почали їсти, то кривились. Мені було дуже образливо, адже ми дуже старались коли готували їжу. Я знала, що вечеря є смачною і не розуміла їхньої поведінки.

Мої родичі добре поїли і пішли спати, а ми мали прибрати зі столу і помити за усіма посуд.

Ми образились і я сказала Степанові, що більше не хочу їздити допомагати батькам. Він мене зрозумів і підтримав, адже поведінка моїх родичів його теж засмутила.

Ми добре заробляємо і можемо собі дозволити купувати овочі та фрукти у супермаркеті. Нехай тепер моя сестра і її чоловік допомагають батькам, а ми більше не будемо.

КІНЕЦЬ.