Ніколи не любила міряти всіх чоловіків одною мірою, але, на жаль, якось саме вийшло. Я, чесне слово, не хотіла. Але життя саме розставило все по місцях. Сумно, коли чоловік виявляється зрадником, але не я перша і, на жаль, не впевнена, що остання.

Життя у невеликому містечку чомусь здається таким простим і прекрасним, але лише в тому випадку, якщо ти поет, письменник чи художник.

Для звичайних людей це скоріше безнадія та постійний фінансовий тиск. Мало можливостей, погана інфраструктура, невпевненість у завтрашньому дні. Квартири хіба що дешеві. Та й то далеко не завжди.

Мій син, як і я, завжди хотів вирватися з нашого рідного смт кудись подалі. Де можна жити та розвиватися, будувати плани. Але ось чоловік тільки сміявся з нас і все повторював, що комусь у цьому житті судилося їсти з золотої ложки, а комусь і звичайним роботягою бути треба. Дурні твердження для недалеких і ледачих. І як ми до такого докотилися?

Проте в нашій сім’ї завжди я ухвалювала найпульсивніші рішення. Вони ж, як це не дивно, найчастіше давали позитивний результат. Подумавши добре і тверезо оцінивши ситуацію, я зробила висновки про те, що ми з чоловіком ще досить молоді і все ще можемо спробувати вхопити успіх за хвіст.

Нам по сорок із лишком років, син закінчує школу. Чому б не змотатися за кордон і не заробити трохи грошей? Попрацюємо трохи і повернемося з непоганими шансами щось змінити у своєму житті.

Син мене підтримав. Він давно хотів собі окреме житло, а батьківська квартира — це навіть краще і звичніше за якесь вбите дешеве житло, на яке він теоретично зміг би назбирати грошей на якийсь час.

А ось чоловік тільки покрутив пальцем біля скроні. Відмовлявся і сказав, що він уже не в тому віці, щоб працювати, як дурник, на закордонного дядька. Напевно зовсім інша справа гробити здоров’я на заводі за копійки.

Ну а я легка на підйом. Взяла кілька уроків іноземної мови, купила словник та поїхала. Чоловік відпустив, але був не надто задоволений. Угода була спробувати попрацювати на півроку-рік. А там уже й вирішити, що робити далі.

Але на практиці виявилося, що для того, щоб не прогавити момент і можливості, треба було витратити цілих чотири роки життя. Нехай і для доброї справи.

Звичайно, весь цей час я спілкувалася з сім’єю через Інтернет. Ми багато розмовляли, ділилися новинами. Син навіть у такий спосіб познайомив мене зі своєю нареченою.

Добре, що за нашого віку можна підтримувати зв’язок, перебуваючи за багато кілометрів один від одного. Раніше про таке можна було лише мріяти. А тепер навіть для нашої глухомані це коштує копійки.

Ми домовилися так, що я приїду додому саме на весілля сина. Список гостей та місце урочистостей вже обговорено. За все я платила своїми коштами. А як подарунок я хотіла просто віддати синові гроші. Готівкою.

Щоб він, як дорослий чоловік, відчув їхню вагу і сам вирішив, куди їх витратити. За моїми прикидками, тієї суми мало вистачити на середню однокімнатну квартиру. А там, дивишся, і свати підсоблять молодим.

Але цей день мені запам’ятався не святковим настроєм. Адже саме тоді я дізналася, що мій чоловік мені зраджує. Навіть не так, він живе з іншою жінкою в її будинку. Причому особливо не ховаючись ні від сина, ні від людей. Наша сусідка підтвердила мої підозри та розповіла всі деталі. Ось такий сюрприз.

Я того дня вирішила не впадати у відчай і як слід все обміркувати. Сказала чоловікові лише, що хотіла б обговорити з ним ситуацію, але трохи пізніше. Він був не проти.

Крім того, мені була незрозуміла поведінка мого дорослого сина. Котрий навіть не сказав мені, що останні місяці жив у нас удома удвох зі своєю майбутньою дружиною. А мені про це навіть словом не обмовився. Що, не було часу передати якісь новини про батькову подругу?!

Загалом, наступного ранку чоловік мені все спокійно розповів. Виявилося, що він справді живе з іншою жінкою. Але причиною цього є мій від’їзд і нестача жіночого тепла у його житті. Тепер, коли я вдома, він без проблем повернеться назад. Звичайна життєва ситуація, це я прям цитую.

Коли я вирішила всі питання з чоловіком, у мене виникло велике бажання перевернути всі меблі у квартирі, але я себе стримала. І тоді син зателефонував до мене. Справа в тому, що вручати йому подарунок у мене зовсім не було настрою, і я просто вирішила зробити це пізніше. А тепер рідна дитина зателефонувала з’ясувати, в чому, власне, справа.

Тоді я і з ним провела бесіду, щоправда, цього разу не особисту. І так, виявилося, він знав. Просто не хотів мене засмучувати, але й тата він «по-чоловічому» розумів. Він же з самого початку був проти того, щоб я виїжджала.

Тож син, виходить, ні в чому не винен. Він просто не хотів, щоби ми з батьком сварилися. Ось що в моєму випадку називається зрада одразу і від усіх.

Тепер забігу трохи наперед. Через 2 місяці квартира таки була куплена. Особисто для мене. Я її обставила, але жити принаймні найближчим часом у ній не збираюся. Проте здавати в оренду її можна легко.

З чоловіком ми розійшлися, хоча важким це розлучення ні для кого не було. Ми просто втомилися один від одного. А син із дружиною тепер живуть у моїй колишній хаті. Усі щасливі та задоволені.

А я ось збираю речі, щоби знову виїхати на заробітки. Але не як раніше, коли робота без вихідних і все заради зайвої копійки. Ні, тепер я можу розслабитись.

Європа відома не лише високими зарплатами, а й гарною кухнею, інфраструктурою та кліматом. Пасивний прибуток від квартири у мене є. І куди повертатись теж є.

Подивимося, я ще не така стара для другого заміжжя. А раптом моя доля вже зачекала мене на тому березі. І я особисто буду цьому лише рада!

На роботі було не нудно, колектив був дружний. Але от увечері зізнатися було тоскливо йти додому. Телевізор, ноутбук і я. І ось вирішила я завести собі кошеня – все ж

Я володію невеликою ділянкою за містом. На ній я нічого не саджу, а просто відпочиваю у вільний час. Не хочу витрачати сили на догляд за городом. Поставив там мангал, щоб

Дружимо дуже давно. У мене сім’я, діти, у нього теж. Але ми продовжуємо спілкуватися. Нещодавно зізналася йому, що люблю його. А він відповів, що дуже поважає мого чоловіка. Тепер я