– Танюшо, ось яка справа… – Максим завагався, опустивши очі, – До нас мама з Валею і дітьми збираються приїхати… Відпустка у Валі з понеділка…

– Коли збираються?! Щоб я хоч стіл накрити встигла… – простягнула Тетяна, зітхаючи.

Старшу сестру чоловіка, Валентину, вона, м’яко кажучи, недолюблювала. В принципі, як і та її. Так само складалися справи і з відносинами зі свекрухою.

В принципі, Галина Василівна була непоганою жінкою. А ще вона дуже любила свою старшу дочку і підтримувала її в усьому… Приїзд рідні чоловіка завжди був для Тетяни стресом.

– Вони завтра приїдуть. На 2-3 тижні… – ледь чутно додав Максим.

– Що?! На 2-3 тижні?! Макс, ти з глузду з’їхав?! Я не готова до таких гостей! Вони мені весь мозок чайною ложечкою виїдять! – нахмурилася Тетяна. – Ти коли дізнався про те, що вони збираються приїхати?!

– Танюшо, але ти ж розумієш, що Валька в місті в двокімнатній квартирі тулиться з чоловіком і 2 дітьми! Навколо асфальт…

Пам’ятаєш, як ти мріяла в село переїхати?! У сестри такої можливості немає… Нехай хоч пару тижнів відпочинуть на природі! Ти їх і бачити не будеш: вони вранці на річку підуть, а до вечора повернуться! – переконував дружину Максим.

– Вони минулого тижня сказали мені, що хочуть у нас погостювати. Я не міг їм відмовити…

– Вони підуть, – хмикнула Тетяна, – тільки перед цим їх потрібно буде нагодувати сніданком. А потім, до їхнього повернення, приготувати обід! І розважати твоїх родичок, і обслуговувати потрібно буде мені!

Будинок прибрати, ліжка приготувати… Ти це розумієш?! Ти відмовити не зміг, а мені розхльобувати… Ти ж на роботі з ранку до ночі!

– Кохана, але я ж не можу відмовити матері і сестрі! Зрештою, вони мають рацію: у нас великий будинок, місця всім вистачить, природа – річка і ліс поруч. Краса! Майже як у пансіонаті… Ось вони і вирішили вибратися з задушливого міста…

– Так, майже як у пансіонаті – тільки безкоштовно! А чому вони до твоєї матері на дачу не поїхали, як завжди?! Валентина ж щоліта туди дітей сплавляла… – запитала Тетяна підозріло.

– Ну, дача є дача – там і місця небагато – всього 2 кімнатки, і до річки майже годину йти, а у мами ноги хворі, і зручності на вулиці… Валя з мамою вирішили відпочити з комфортом… – пояснив Максим.

– Пощастило їм! З комфортом… – простягнула Тетяна, – Нехай би в пансіонат який-небудь і поїхали за комфортом своїм…

– У пансіонат – це дорого, сама знаєш! – зітхнув Максим, – Ти ж в курсі, що Валентина з чоловіком досі іпотеку платять…

– Макс, нехай твоя Валя не прибідняється! Вони б уже давно іпотеку виплатили, якби захотіли! – пирхнула Тетяна. – Згадай: на кожне свято у неї доставка з ресторану, суші та роли – кожні вихідні!

Машина у Гришка з салону, іномарка. Телефони у них останньої моделі, на море щороку їздять… А з іпотекою ніяк не розрахуються! Це ми, дурні, у всьому собі відмовляли, щоб швидше іпотеку сплатити! У відпустці не були 3 роки, гроші на продукти були строго підраховані – щоб нічого зайвого, підробітки брали, на вихідних працювали…

Машину ти досі не поміняв! Зате іпотеку ми закрили за 5 років! Квартиру продали – і будинок купили в передмісті. Все, як мріяли… Самі все зробили, без чиєїсь допомоги! Кожен сам для себе пріоритети розставляє!

– Ну, не всі ж такі продумані, як ти! – обійняв дружину Максим. – Вибач, що раніше тобі не сказав: якщо чесно, боявся твоєї реакції…

– Правильно боявся! – зітхнула Тетяна, – У когось буде відпустка, а у когось – примусові роботи… Ну, ти, звичайно, молодець…

…Максим познайомив майбутню дружину зі своєю старшою сестрою вже перед самим весіллям. До цього дівчина приходила в будинок до майбутнього чоловіка, спілкувалася з його батьком і матір’ю, які здалися їй милими, приємними людьми.

– Ой, як шкода, що Валечка не змогла приїхати! Вона через це так засмутилася! – зітхала Галина Василівна. – Ви б обов’язково подружилися!

– А чому Валя не приїхала?! – запитував Максим, – Начебто, вона вдома, вільного часу у неї достатньо…

– Та у неї машина зламалася, а Гришко на роботу поїхав на своїй – не встиг її привезти! Так що вона вам заочно вітання передає! – пояснила жінка.

– Зажерлася Валентина! – хмикнув Максим, – До вашої дачі автобусом півгодини, ну, і пішки від зупинки хвилин 15…

– Ти ж знаєш Валечку: вона пішки не піде! Вона любить, щоб з комфортом… Та й з дитиною на автобусі – таке собі задоволення! – знизала плечима Галина Василівна.

Тетяна хотіла запитати, чому сестра Максима не приїхала на таксі, але зрозуміла, що не варто цього робити: для Галини Василівни дочка була улюбленою і обожнюваною дитиною, яку вона опікувала досі.

Рішення Валентини не обговорювалися: молода жінка апріорі була права. Хоча Максим і був молодшим, але ставилися до нього як до старшого…

«Валіі потрібно допомогти!» – це був девіз свекрухи, як пізніше з’ясувала Тетяна. Валі допомагали в усьому. Мати сиділа з онуком, тому що Валечка втомлювалася і потребувала особистого часу і простору.

Валі дістався бабусин будинок у селі, який та відразу продала і взяла в іпотеку двокімнатну квартиру, в якій ремонт робили всією сім’єю. Всі, крім Валечки – та вже чекала на дитину і не могла «дихати цією всією гидотою».

Валечці мати возила овочі та фрукти з дачі і сама ж робила закрутки: у неї, за словами дочки, все це виходило набагато краще, ніж у самої Валентини. Валечці мати віддавала частину зарплати: Галина Василівна працювала позмінно на місцевому заводі.

Валечка ж пішла в декрет відразу після закінчення коледжу і просиділа в цьому самому декреті, поки синові не виповнилося 5 років. А після знову пішла в декрет…

– Тобі не здається, що це якось не зовсім справедливо?! – запитала якось у чоловіка Тетяна.

Навіть він до одруження переказував 1\4 своєї зарплати Валечці. Причому цей платіж був добровільно-примусовим, щомісячним! На цьому наполягала Галина Василівна.

– Мені твої гроші не потрібні! – говорила вона, – Але ти ж розумієш, що дорослі діти повинні підтримувати своїх літніх батьків?! Спочатку ми вкладали в тебе, в твоє виховання і навчання, тепер прийшов час повертати борги…

Валюша зараз в дуже вразливому становищі: їй потрібно допомогти. Якщо не ми – то хто?!

– Мамо, але у Валентини є чоловік… – намагався заперечити матері Максим.

– Гриша не так багато заробляє, до того ж на ньому іпотека. А Валя – твоя сестра! Ти зобов’язаний їй допомагати! – безапеляційно заявляла Галина Василівна.

У Валюші всі гроші просто розліталися. За іпотекою подружжя сплачувало виключно мінімальний платіж…

– Тетяно, так у нас завжди було… – промовив Максим, – Валя з’яаилася слабкою, хворобливою, мати з нею по лікарнях стільки від’їздила…

А я ріс як на дріжджах! Майже не хворів, не вередував… Тому і уваги мені менше приділяли. А потім, в підлітковому віці, у Вальки стався нервовий зрив через нерозділене кохання… Мама мало не збожеволіла, коли Валентина вирішила скоротити собі віку…

Мати взяла відпустку і Валю на море повезла на місяць, щоб вона розвіялася і відволіклася… – розповідав Максим.

– Знаєш, мені здається, що Валентина спеціально все це підлаштувала, – задумливо промовила Тетяна, – занадто дивний збіг… Якби вона хотіла щось зробити з собою, то не чекала б часу, коли мати зазвичай повертається додому після роботи…

– Можливо… – промовив Максим. – Валя просто любить бути в центрі уваги. Все і всі повинні обертатися навколо неї… Тільки мамі про це не кажи: вона тобі не пробачить, якщо ти спробуєш кинути тінь на її улюблену дочку!

– Та вже… Твоя мати і сестра і так не дуже мене люблять: адже після нашого весілля ми взяли іпотеку і ти перестав давати гроші сестрі, – зітхнула Тетяна.

Вона пам’ятала, як Валентина дзвонила Максиму зі сльозами, як приходила до неї сваритися: мовляв, це вона, Тетяна, вносить смуту в їх міцну і дружну сім’ю.

– У нас тепер своя сім’я! – спробувала пояснити новоявленій родичці Валентина, – Ми взяли іпотеку, я чекаю на дитину… У тебе чоловік працює, мати грошима вам допомагає… Якщо вже така безнадія: сама виходь на роботу!

У Макса не виходить більше тебе фінансово підтримувати! Якщо щось термінове, щось екстрене – то це, звичайно, не питання. Але щомісяця платити тобі «зарплату» – це вже занадто!

Звісно, Валентина після цієї розмови на Тетяну образилася. Вона не спілкувалася з братом і його дружиною кілька місяців. Не спілкувалася з сином і невісткою і Галина Василівна: вона підтримувала точку зору дочки, вважаючи сина егоїстом і зрадником.

Вже після появи Дмитра- старшого сина Тані і Максима – сім’я почала якось спілкуватися. І все одно до Тані свекруха і зовиця ставилися не дуже……

Тим, що Таня і Максим виплатили іпотеку за 5 років, Валентина і Галина Василівна були просто шоковані.

– Ні, ви щось приховуєте від нас! – хитала головою Валентина, – Ви, напевно, кредит взяли! Або хтось вам грошей позичив… Або на роботі тебе, Макс, підвищили і зарплату в рази збільшили…

Або, взагалі, Танька твоя спадщину отримала від троюрідного діда в Америці!

– Ні, ми просто економили і багато в чому собі відмовляли! – озвалася Тетяна.

– Ну, ні… Жити потрібно тут і зараз! – хмикнула Валентина, – Я не можу економити на собі і на дітях! А іпотеку ми виплатимо – всьому свій час! До речі, Вам же зараз буде легше з грошима, правда?! Позичте нам 50 тисяч – ми на море збираємося, боюся, що не вистачить тієї суми, що у нас є…

– Ми теж їдемо на море! – Тетяна не дала Максиму відкрити рота: знала, що він знову не зможе відмовити сестрі. А її «позичте» означало «подаруйте» – в цьому Тетяна вже не раз переконувалася на власному прикладі.

– Давно збиралися, але через іпотеку не могли собі цього дозволити. А тепер поїдемо на 2 тижні: я вже й готель підібрала, і місця нам забронювала!

– Зрозуміло! – хмикнула Валентина, – Шкода, значить, грошей для родичів… Ну-ну…

– Таню, може, потрібно було позичити Вальці грошей?! – нахмурився Максим після відходу сестри.

– Макс, я, дійсно, забронювала нам номери з видом на море! Ми все це заслужили! А Валя з чоловіком їздить на море щороку. Нехай трохи скоротять свої витрати! – знизала плечима Тетяна. Чоловік неохоче погодився з дружиною…

…- Який будинок?! Навіщо він вам?! – Валентина зневажливо поглянула на брата і його дружину, – У вас трикімнатна квартира! Вам що, місця мало?!

– Місце тут ні до чого! – промовила Тетяна, – Ми з Максимом давно мріяли про власний будинок. Щоб дворик з клумбами, власний сад, город…

– А хто все це оброблятиме?! – хмикнула Валентина. – Ти що, чи що?!

– А чому б і ні?! Я сама в селі росла, землю люблю. І Максим часто згадує час, проведений в селі у бабусі. А діти! Уяви, як добре дітям рости у власному дворі на натуральних овочах і фруктах! Бігати босоніж по землі, ходити на річку, в ліс за грибами-ягодами… – мрійливо промовила Тетяна.

– Ну, не знаю… – промовила Валентина, – Я ніколи не страждала подібною ностальгією: бабусин будинок продала, як тільки вступила в спадщину!

Село – це постійні турботи, цивілізації нуль, городи, бруд, запах гною…

– Так! – хмикнула Тетяна, – Забула сказати про піч і зручності на вулиці!

– Але ж так і є! – нахмурилася Валентина, – Не розумію, що в цьому хорошого!

– Ми будинок пригледіли, – мрійливо промовила Тетяна, – будинок нашої мрії… Великий, просторий, світлий… Місце – просто приголомшливе: тиха вуличка, поруч річка і ліс. Місця багато… Город, сад, лазня… До речі, зручності в будинку і опалення газове!

– А де знаходиться будинок вашої мрії?! В якомусь похмурому закутку, куди, напевно, навіть автобуси не ходять?! – пирхнула Валентина.

– Будинок нашої мрії знаходиться в 30 хвилинах їзди від міста. Практично передмістя. І робота, до речі, там є: теплиці, куди і з нашого міста на роботу люди їздять! – відповіла зовиці Тетяна.

– Я б нізащо не проміняла місто з його цивілізацією і комфортом на село з його чистим повітрям, лісом і натуральними продуктами! Ніколи!

І ти, братику, дурнем останнім будеш, якщо зробиш це! – промовила Валентина, дивлячись на Максима.

– Місто – це майбутнє. А село – це минуле століття. Там тільки старим жити-доживати! Згадаєш ти ще мої слова!

Незабаром відмовляти сина від божевільного рішення приїхала і Галина Василівна з чоловіком. Жінка все охала та ахала, говорила, що це Тетяна підбила Максима продати квартиру і поїхати від сім’ї якнайдалі.

– Мамо, ми не на край світу їдемо! – не витримав Максим. – Півгодини їзди на машині! Ви до нас щодня зможете їздити!

– А я вважаю, що Максим і Тетяна правильно роблять, що переїжджають! – вступив у розмову Ігор Євгенович. Він рідко висловлював свою думку: розумів, що ні дружині, ні дочці вона не цікава.

– Це їхнє життя! І вони мають право робити так, як їм зручно!..

Максим і Тетяна переїхали в будинок своєї мрії. Зробили в ньому косметичний ремонт, поміняли меблі. Родичі нагрянули до них вже через тиждень.

– Нічого особливого я у вашому будинку не бачу! Варто було продавати квартиру! – фиркнула Валентина, обходячи будинок і ділянку. – Тут ще все так занедбано… Трава по коліно…

– Валю, ми ще навіть речі розкласти не встигли! А ти про ділянку говориш! – зітхнула Тетяна. – Все в порядок приведемо: дай нам час!

Практично кожні вихідні Галина Василівна з дочкою і з онуками приїжджала до сина і невістки. Іноді Валя приїжджала з Григорієм.

Але завжди вона обов’язково обходила будинок, робила ревізію ділянки і вказувала братові і невістці на недоліки.

– У вас занадто світлі стіни в спальні! – хмурилася вона.- Ваші дітлахи забруднять їх через місяць!

– Забруднять – перефарбуємо! – посміхалася Тетяна, якій подобалася світла і простора дитяча.

– А я б альтанку побудувала на іншому боці: там сонця більше! – хмикала Валентина.

– Так, там сонця більше, – погоджувалася Тетяна, – настільки, що вдень там просто неможливо перебувати! Так що альтанка стоїть там, де і повинна стояти…

– А я б замість цього басейну зробила грядки! – скептично розглядала Валентина дитячий басейн.

– А грядки у нас, як ти вже бачила, за будинком! І там їх цілком достатньо! Город тут майже 10 соток. Ми і так весь засаджувати не збираємося: сад посадимо по краю. Так що не хвилюйся: вистачить місця і на грядки! – відмахувалася Тетяна…
*****
…- І яку кімнату ви нам приготували?! – Валентина по-господарськи увійшла в будинок. Слідом за нею увійшла Галина Василівна і діти, а замикаючим був Григорій, який заніс 2 великі дорожні сумки.

– Там ще в багажнику речі! – командним тоном промовила Валентина, – Я б хотіла зупинитися в цій кімнаті! – заявила вона.

– Це наша кімната! – Максим винувато посміхнувся.- А ти з дітьми в гостьовій розташовуйся!

– У гостьовій?! Але вона маленька! Нам потрібен простір! – нахмурилася молода жінка.

– Валю, це наша кімната! – намагаючись тримати себе в руках, промовила Тетяна, – Не думаю, що у тебе вдома кімната більша, ніж наша гостьова…

– Які привітні господарі! – стиснула губи Валентина. – І за це спасибі!

– Галино Василівно, для Вас ми підготували спальню на другому поверсі! Вона в майбутньому буде для Софії… Поки діти сплять в одній кімнаті… Там, правда, з меблів поки тільки ліжко і шафа…

– Мама повинна спати поруч зі мною! – безапеляційно заявила Валентина, – Раптом мені з дітьми допомога знадобиться!

Довелося стелити Галині Василівні у вітальні на дивані…

– А чим ви будете нас пригощати?! Шашлик сьогодні будемо смажити?! Мені так хочеться вже насолодитися спокоєм і тишею, природою… – блаженно посміхалася Валентина.

Максим кивнув: він уже замаринував м’ясо, а Тетяна приготувала закуски і салат.

– А чому тільки один салат?! Ти ж знаєш, що я люблю салатики з морепродуктами, а тут тільки помідори з огірками! – скривилася Валентина.

– А ви, напевно, привезли з собою морепродукти?! – не стрималася Тетяна, – Діставай! Зараз швиденько салат і приготуємо!

Валентина ображено засопіла.

– Ми, взагалі, в гості до вас приїхали! Могли б і постаратися! – хмикнула Валентина.

Тетяна промовчала. Вона розуміла, що наступні 2-3 тижні стануть для неї пеклом……

Тетяна втомлено збирала посуд зі столу. Валентина з дітьми і свекрухою поснідали і пішли на річку, поки вона ходила в магазин. Це було помітно по порожніх тарілках і крихтах на столі.

– Мамо, а де млинці?! – здивувалася Софія, яку Тетяна брала з собою, щоб малятко не розбудило гостей: ті любили поспати.

Тетяна зітхнула: млинці дорогі гості з’їли всі, не залишивши навіть господарям.

– Зараз ми ще приготуємо! – посміхнулася вона доньці, – Це справа нехитра!

І знову прибирання і готування: Валентина з дітьми повернуться ввечері і зажадають вечерю з трьох страв!

… – Максиме, так більше тривати не може! – Тетяна дивилася на чоловіка.- Вони навіть за собою зі столу прибрати не можуть! Я втомилася бути для них прислугою! Валентині я намагалася сказати про це, але вона мене просто ігнорує!

А я теж хочу на річку з дітьми сходити, відпочити, врешті-решт… Адже вони навіть наших дітей з собою не беруть: мовляв, велика відповідальність – хто знає, що може статися!

І твоя мама від Валі та її дітей не відходить, а наших ніби й не помічає…

– А давай зробимо так… – Максим нахилився до Тетяни і щось прошепотів їй на вухо. Молода жінка схвально кивнула…

… – А де наш сніданок?! – Валентина ошелешено дивилася на невістку. – Куди це ви зібралися?!

– Я йду з дітьми на пляж. Сніданок приготуйте собі самі. Продукти в холодильнику. Повернемося ми ближче до вечора. Так що вечеря теж з вас! – безтурботно посміхнулася Тетяна.

– До речі, не забудь випрати ваші речі: вони там же, де ти залишила їх вчора. Пральна машинка у ванній…

– Але ми ж у вас в гостях! Як не соромно! – вигукнула Валентина.

Однак Тетяна її не почула: двері за нею і дітьми вже зачинилися…

Наступного дня Валентина з дітьми і з Галиною Василівною від’їхали додому. Вони були страшенно незадоволені прийомом і намагалися звернутися до совісті Тетяни або Максима. Але подружжя наполегливо робило вигляд, що не розуміє суті претензій.

– Я просто не встигла нічого приготувати до вечері! – розводила руками Тетяна. – Ми на пляжі цілий день були! Хочеш, зараз швидко все разом приготуємо!

– Я вдома наготувалася! – хмурилася Валентина.- Я в гості приїхала! Відпочивати!

– Значить, і я готувати не буду! – знизала плечима Тетяна. Діти повечеряли молочною кашею. Дорослим довелося перебиватися бутербродами…

Всім знайомим і родичам Валентина розповіла, яка у неї безсовісна невістка, як погано вона прийняла її і племінників.

Галина Василівна ж приїхала до Тетяни через тиждень: вирішила допомогти з дітьми, поки невістка займається консервацією і городом. Свекруха зробила правильні висновки…