У моєї дружини є молодша сестра. З Інною ми одружені вже багато років. На початку наших стосунків її сестрі Яні було лише п’ятнадцять. Ще тоді я звернув увагу, що Яна абсолютно не товаришує з дівчатами, серед її друзів одні хлопці. Мені стало цікаво у чому причина такої вибірковості. Я цікавився в Інни, але відповіді так і не отримав. Кожного разу вона казала, щоб я сам запитав у її сестри.

Та мені було якось незручно розпитувати про особисте, у такої ще юної тоді Яни. Скаже, що лізу не у своє діло.

Але минали роки. У нас з Інною вже двоє діток підростають. Клопотів вистачає. У Яни теж життя не стоїть на місці – нещодавно вона вийшла заміж. Ми всією сім’єю гуляли на її весіллі. Я познайомився з нареченим. Він досить розумний, вихований хлопець, а головне, з повагою та ніжністю ставиться до своєї дружини. Та, я знову зверну увагу, що на бенкеті не було жодної подруги з боку нареченої. Лише подружні пари.

Тоді я не став нічого питати. Але через кілька років Яна з чоловіком та донькою приїхали до нас у гості. І я нарешті дізнався те, що стільки років було для мене загадкою. Доки Інна пішла мити посуд після вечері, а чоловік Яни вкладати дитину спати, я таки наважився запитати чому ніколи не бачив біля неї подруг.

Вона не стала нічого приховувати й розповіла все, як є:

– Це ще зі шкільних років, – промовила Яна, – Спершу я дружила з деякими дівчатами. Однією з моїх подруг була Марина. Вона сама нав’язувала мені своє товариство, першою запропонувала дружити.

Я погодилась, не чекаючи ніякого підступу. Спершу ми просто гуляли разом, потім почали ділитись якимись історіями з життя, особистими переживаннями. Все, що вона мені розповідала залишилось між нами. А от вона, знайшла, як  використати проти мене мою відвертість.

Я їй зізналась, що давно мрію змінити імідж, хочу підстригти й пофарбувати волосся. А також показала, яку сукню планую придбати. Крім цього, розказала про свої любовні переживання й про те, що мені подобається один хлопець з нашої школи. Після вихідних я прийшла до школи й в мене просто щелепа відвисла, коли побачила Марину.

Мою подругу було не впізнати. Вона зробила собі точно таку зачіску, як я їй описувала, купила сукню, яку я їй показала в каталозі та мило спілкувалась на коридорі з хлопцем, у якого я була таємно закохана. Побачивши мене, Марина не зніяковіла, навпаки, вона з іронічною посмішкою та викликом поглянула мені в очі.

Це був кінець нашої дружби, якщо ці відносини можна було так назвати. З того часу, я не підпускаю близько дівчат. Вже не раз помічала, як подруги починали копіювати мене, мій стиль. Може комусь це й подобається, але мене страшенно дратувало.

Навчаючись в університеті, теж подружилась з однією дівчиною. Але й ця спроба не закінчилась нічим хорошим. Я на власному досвіді переконалась, що жіночої дружби не існує. Конкуренція та заздрість роблять свою справу.

КІНЕЦЬ.