Скоро мені виповниться 48 років, а моєму чоловікові – 54 роки. Ми щасливі разом, і ми не маємо дітей – так ми вирішили багато років тому.

Це був наш усвідомлений вибір – рішення, ухвалене після довгих роздумів та обговорень.

Ми хотіли жити життям, вільним від зобов’язань, які несуть з собою діти, бажаючи присвятити час один одному та нашим інтересам.

Звичайно, на початку нашого спільного шляху не всі довкола розуміли і приймали наш вибір.

“Ви ж пошкодуєте про це!” – казали родичі. “Хто піклуватиметься про вас на старості років?” – питали вони, вважаючи своїм обов’язком переконати нас змінити своє рішення.

Але ми залишалися твердими на своєму шляху. “Ми щасливі разом, удвох, і це наш вибір,” – пояснювала я їм, коли вкотре розгорялася розмова про дітей.

Ми не шукали схвалення, а прагнули розуміння. Згодом наші близькі почали поважати наш вибір.

Вони побачили, наскільки повним і щасливим може бути життя без дітей, якщо в ньому є любов, повага та спільні цілі.

Ми подорожували, розвивали свої хобі, приділяли час друзям та благодійності.

Тепер, дивлячись назад, ми вдячні собі за стійкість. Наше життя наповнене радістю та свободою, яку ми обрали.

Ми щасливі у нашому рішенні і не відчуваємо потреби у виправданнях чи поясненнях нашого вибору.

Все це показує, що щастя та задоволення в житті – це завжди індивідуальний шлях, який кожен має вибирати собі сам.