Мені п’ятдесят шість, я вже багато років у розлученні. Від першого шлюбу в мене лишився дорослий син Діма, йому вже тридцять два роки. Живе, звісно ж, окремо від мене. Але ми з сином дуже близькі, спілкуємось телефоном майже щодня.

Я вже давно втратила надію вийти вдруге заміж. Та й увесь цей час вважала, що воно мені й не потрібне. Як мати я відбулася, а зараз я доросла самостійна жінка, яка насолоджується життям.

Роботу свою я люблю і майже весь час займаюсь нею. А нещодавно я мала відпустку, і так вийшло, що виїхати нікуди не вдалося цього разу. Переробивши всі домашні справи та зустрівшись з усіма подругами, я зрозуміла, що мені дуже нудно.

– А що ти мучишся? Я пораджу тобі, що робити. Зареєструйся на сайті знайомств. Вб’єш двох зайців одразу. І розважишся у відпустці, і познайомишся, можливо, з кимось адекватним, – порадила мені одна з подруг.

Спочатку я затято запротестувала. А потім серйозно задумалася – що я втрачаю? Ну не сподобається, видалю профіль. А в іншому подруга має рацію. Хоч розважу себе у відпустці. А може, знайду когось. А то періодично жаліюсь подругам про те, що чоловіка немає, але сама нічого в цьому напрямку не роблю.

Перші три дні я просиділа на цьому сайті весь вільний час. Оформляла свій профіль, переглядала анкети, спілкувалася з людьми.

Навіть не помітила, як пройшов час, все це справді затягує. І ось третього дня мені написав Віктор.

Спілкування одразу у нас склалося. Здавалося, ми були знайомі тисячу років. Вже через кілька днів постійних переписок він запросив мене на каву. Ми чудово поспілкувалися. Виявилося, він удівець, він теж має дорослого сина. Загальних тем та інтересів у нас, як виявилося, була ціла купа.

Ну а до кінця другого тижня спілкування ми почалися вже романтичні стосунки. Ми не приховували, що дуже подобаємось один одному. Все розвивалося швидко, і це мені подобалося. Через місяць стосунків я вирішила сину розповісти про Віктора. Щоправда,

Діма поставився до цієї новини скептично.

– Ну, не знаю, мамо. Я б на твоєму місці триста разів подумав. Всі люди оминають ці сайти знайомств, там зазвичай адекватних мало. І навіщо він тобі знадобився? Тобі хіба потрібні у твоєму віці стосунки? – здивувався син.

– Що означає “у моєму віці”? Мені ж ще не сто років. А щодо сайтів знайомств, можливо, ти й маєш рацію. Але Вітя однозначно адекватний і дуже хороший, я впевнена, ви сподобаєтеся один одному. Ми ж не третій день із ним знайомі, – відповіла я.

Незабаром я познайомила сина зі своїм коханим. Дуже боялася, що щось піде не так, таки син спочатку був налаштований вороже.

Але на моє щастя вони потоваришували. Син побачив, що Віктор робить мене щасливою і потеплішав щодо нього.

Але всі складнощі були попереду. Ще через два місяці Вітя зробив мені пропозицію! Сказав, що мріяв прожити другу половину свого життя з такою жінкою, як я. Продовжувати прості стосунки без шлюбу він не вважав за правильне, тому вирішив узаконити їх. Я з радістю погодилася та не вірила своєму щастю.

Щоправда, коли на радостях зателефонувала синові та повідомила новину, він відповів щось на кшталт “потім поговоримо”. Я була збентежена його відповіддю і хотіла одразу ж зателефонувати та з’ясувати, що до чого, але терпляче дочекалася, поки він за кілька днів приїхав до мене.

– Ну і що ти хотів сказати мені з приводу мого майбутнього заміжжя? Ти не дуже радий чи мені здалося? – Почала мало не з порога я.

– Тобі не здалося. Мам, я не розумію, що за дурощі? Ну, гаразд ще зустрічатися з ним, я розумію, ти ще не стара. Але виходити заміж навіщо? Щоб потім на старість років майно ділити з якимсь незрозумілим мужиком? – видав син.

– Ах ось воно що! Тепер мені все зрозуміло. Я думала, що ти за мене переживаєш. А ти хвилюєшся, чи не доведеться тобі в майбутньому мою квартиру з Вітею ділити, якщо я помру? Не чекала від тебе такого, – заявила я.

Син намагався порозумітися, запевнити мене, що зовсім не це мав на увазі. Але я вже всі висновки зробила і була шокована тим, яку розважливу людину я, виявляється, виховала.

Син навіть не думав про мене, тільки про себе та своє становище. Ну тепер я точно вийду заміж за Вітю, не замислюючись. Якщо я про себе не подумаю, ніхто не подумає. Сподіваюся, син усвідомлює, який він був не правий.

КІНЕЦЬ.