Коли я остаточно дійшла до краю, то набрала номер своєї доньки Ольги у Німеччині. Я сподівалася, що вона або запросить мене до себе або допоможе мені тут.

Зрештою, я була її матір’ю: вона мала дбати про мене.

Вона мовчала, поки я говорила, потім раптово зв’язок обірвався. Через кілька хвилин я отримала повідомлення: “Я сподіваюся, ти розумієш, чому життя так обійшлося з тобою.

Прощавай, мамо.” Я глибоко любила і шанувала свого першого чоловіка Леоніда. Незважаючи на свою вольову натуру, він був моїм світом, що виражає любов своїм унікальним способом

Перед його смертю ми були благословлені двома синами, Миколою та Арсенієм.

Проте сталася трагедія, коли Леонід помер через нещасний випадок у гаражі. Овдовівши, я почувала себе втраченою. Через роки я знову вийшла заміж, але не через безмірне кохання. Внаслідок цього союзу з’явилася Ольга.

З невідомих причин я відчула себе ближче до своїх синів.

Коли мій другий шлюб розпався, Ольга вирішила жити зі своїм батьком. Минали роки, мої сини зіштовхнулися із сімейними проблемами та повернулися додому. Однак вони постійно сварилися, посилюючи мої біди.

Я сподівалася, що Ольга, яка зараз процвітає за кордоном, стане моїм маяком. Але коли я звернулася до неї по допомогу, вона холодно відкинула мене. Тепер, у 72 роки, мої життєві обставини визначаються рішеннями моєї доньки.