Мені набридло, що родичі чоловіка приходять до нас, як до себе додому. Їм навіть запрошення не потрібне. А свекруха, та взагалі, скоро пропишеться. Зачастила кожного дня.

Я з чоловіком і маленькою донечкою мешкаю в невеликій однокімнатній квартирі. Його сестра із зятем часто у нас бувають, а свекруха приходить щодня, як по розкладу.

Жоден з них ні разу не зателефонував, щоб попередити про свій прихід. І байдуже чи були в мене власні плани. Мені не зрозуміла така поведінка. Потрібно ж мати хоч якусь повагу до чужого приватного життя.

Складається враження, ніби вони глибоко переконані, що кожного дня їх повинні чекати з радісною посмішкою та відкритими обіймами. Сестра мого чоловіка вирізняється особливим нахабством. Вона приходить коли забажає. Не стане їй на перепоні ні пізня година, ні вихідні.

Але ж нам із чоловіком теж хочеться провести час удвох, без присутності сторонніх. Вадим не раз натякав сестрі, що вони зачастили і їй варто переглянути свої погляди на гостювання без попередження. Та вона переводить усе на жарт. І, зрештою, все одно знаходить привід, щоб прийти, коли забажає.

Натомість сама, зі своїм чоловіком проводять вдосталь часу разом. У них і дозвілля спільне: кіно, ресторани, курорти. В них теж є дитина. Хлопчик на рік менший за нашу донечку. Так от, сестра мого чоловіка, знайшла безоплатну няньку. Приводить сина до нас, коли хоче відпочити з чоловіком. Пояснює це тим, що наші діти майже ровесники і їм цікавіше двом, ніж кожному наодинці.

А Вадим не може відмовити сестрі та заборонити приводити племінника у гості. Мені вже це набридло, бо все лягає на мої плечі. Інколи відчуваю, ніби в мене двоє дітей замість однієї.

Свекра не стало три роки тому. Свекруха нудьгує сама у квартирі, то вигадала собі розвагу – гостювати у невістки. Хай би приходила, але ж не кожного дня. Може ще й переїхати до нас збирається?

Я не розумію, як можна коректно пояснити родичам чоловіка, що вони не завжди бажані гості. Сподіваюсь почути якусь мудру пораду.

КІНЕЦЬ.