Я тішилась, що у мене склалось хороші дружні стосунки з родиною чоловіка. Знаю, що часто з цим бувають проблеми. Після нашого одруження, його старший брат з дружиною та дітьми були частими гостями у нашому домі. Все було добре. Ми радо приймали гостей.

З часом, у нас з’явилась власна дитина. Після народження донечки, часті візити родичів припинились. Воно й не дивно, малеча потребує багато уваги та піклування. Нам стало просто не до гостей. Але племінники чоловіка продовжували до нас приходити. Через їх активні ігри та дзвінкий сміх, Оленка часто прокидалася. У такі моменти, я відправляла дітей брата додому. Та не минуло багато часу, як вони знову були в нас. В мене охопили підозри, що Віка навмисне підмовляє своїх синів, щоб вони бігли гратися до нас.

Один із хлопчиків вже ходив у перший клас, а інший був на рік молодший. Я просила віку не пускати дітей, бо Оленка ще зовсім мала спить два рази на день. Але всі мої зауваження були проігноровані. Каже, що не до чужих людей вони бігають додому, а до рідного дядька.

Якось до мене завітала сама Віка. Але не просто так, а щоб позичити сукню. В мене здивувало її прохання, адже це моя улюблена сукня, а їй вона абсолютно не пасує. Але Віка дуже просила, тому вирішила все ж таки позичити.

Минув тиждень, а від чоловікової сестри ні слуху ні духу. Мою річ вона не поспішала повертати. Мені набридло чекати, тому пішла до Віки додому, щоб забрати сукню самостійно. Але та тільки знизувала плечами, й сказала, що не розуміє про що взагалі мова. Я поскаржилась чоловіку, він пішов до брата. Той поговорив з дружиною і з’ясувалось, що Віка обміняла мою сукню на іншу, яка більше їй пасувала. Ще й звинуватила мене у дріб’язковості.

Я їй більше не довіряю та не хочу мати з цією жінкою ніяких справ. Але чоловікові племінники й досі прибігають до нас у гості. Діти звикли разом гратись, а я вирішила не втягувати їх у справи дорослих.

КІНЕЦЬ.