Мені дуже пощастило в житті. Я зустріла жінку, чужу мені людину, яка зуміла полюбити мене, як рідну донечку. Хочу розповісти про свою прекрасну свекруху. Ми з чоловіком, ось вже більше 15 років живемо з його мамою. Я так ще ніколи не жила, навіть не вірила, що й таке в житті буває

Мені дуже пощастило в житті. Я зустріла жінку, чужу мені людину, яка зуміла полюбити мене, як рідну донечку. Хочу розповісти про свою прекрасну свекруху. Мені дуже часто доводиться чути скарги своїх подруг на матерів їх чоловіка. Як же для мене це незвично і незнайоме.

Ми з чоловіком, ось вже більше 15 років живемо з його рідною матусею. Так-так, саме з матусею, я завжди її так лагідно з любов’ю називаю.

Я жодного разу не дозволила собі відгукнутися про неї якось не добре. Та й як можна так вчинити з людиною, яка всією своєю душею дуже добре ставиться до мене, як до рідної дочки. А, можливо, навіть і краще. Ця людина турбується про мене не менше, як про свого рідного сина.

Мені нема з чим порівнювати справжнє та рідне материнське тепло. Я з дитбудинку. Тому, я вдячна Богу за мою матусю, яку я знайшла тільки після заміжжя.

Після весілля у нас з чоловіком не виникло ні краплі сумніву в тому, де ж нам жити, хоча свого житла ми тоді не мали, у мене робота була не дуже добра, лише на хліб вистачало, та й чоловік тоді заробляв мало. Свекруха відразу розставила всі крапки по своїх місцях, вона сказала, що ми житимемо у неї, і відмови чути не хотіла. З першого дня мого подружнього життя я жодного разу про це не пошкодувала.

А коли вже з’явився на світ наш синочок, мама взяла на себе більшу частину турбот про нашого малюка. Вона з таким трепетом клопотала біля свого онука, що я просто й сказати нічого не могла, щоб вона забагато уваги йому не давала, інакше звикне.

Щоночі вона прокидалася по кілька разів за ніч, щоб вчасно його погодувати, коли він трішки підріс, щоб дати мені виспатися і набратися сил.

Я ж, природно, намагалася якомога більше допомагати їй по дому: і випрати її речі, і щось приготувати, і в кімнаті її прибрати. Але мама, наче шкодуючи мене постійно, завжди йшла на крок попереду і практично все встигала зробити сама, ще до того, як я вирішу щось зробити. І звідки у неї тільки бралися сили на все на це? Я розуміла, що вона вже не молоденька і втомлюється теж, та вона ніколи виду не подавала, все намагалася встигнути, щоб я відчувала себе спокійно і комфортно.

Завдяки моїй любій свекрусі я змогла раніше вийти на роботу, що дало мені можливість не упустити свій шанс і піти на підвищення. Тільки завдяки нашій неньці, у нас з чоловіком все виходить і складається найкращим чином. В домі у нас все спокійно. Якщо ми інколи і сперечаємося з чоловіком, мама ніколи не стає на чиюсь сторону, вона все розуміє і йде в свою кімнату, а приходить, коли у нас все спокійно і ми вже сміємося.

Мені просто слухати неприємно, коли подружки розповідають про свої проблеми, які виникають у них зі свекрухою. Іноді мені здається, що це все просто вигадки. Ну як таке взагалі можливо? Адже це ваш син, а невістка – це його самостійний вибір, це жінка – мама його діток, з нею він проведе все життя, як можна її не любити. Як можна так не поважати свою дитину і особисто псувати йому життя? Для мене це незрозуміла загадка. Я теж матуся синочка, тому буду доброю свекрухою, як і моя матуся.

А нещодавно наша мама прихворіла. Ми з чоловіком по черзі відвідували її і з нетерпінням чекали повернення додому. Я навіть уявити не можу, як ми будемо без неї. А мої подруги мало не стрибають від радості, коли свекруха кудись їде і вони рідко з нею бачаться.

Чому в своєму житті ми витрачаємо пристойний час на непотрібні суперечки? Чому не можна просто жити і радіти? Адже життя таке непередбачуване: сьогодні є все, а завтра за секунду може все змінитися. Невже я одна така щаслива у своїй сім’ї?

Вчора мамусю виписали з лікарні. Ми влаштували грандіозне свято на честь її повернення. Бачили б ви її! Ці очі випромінювали стільки любові і ласки, що нам всім вистачить! Чи це не головне в житті?

Хочу поділитися з вами своїм щастям, хай кожна жінка, яка є зараз невісткою чи свекрухою зрозуміли, що все в наших руках. Ми самі можемо зіпсувати життя своїм рідним людям, а можемо зробити їх щасливими. І бути поряд з ними радісними та здоровими все життя!

КІНЕЦЬ.