Чотири роки тому моя сестричка народила мені племінника. Мене в куми не брала, адже вирішила, що хрестити дитину буде її найкраща подруга, а з чоловікової сторони його колега по роботі.

Так ось, розповім вам історію, яка трапилась прямо на святкуванні першого Дня народження нашого маленького сонечка. Всі ми збирались у ресторані, сестра із чоловіком замовили гарну фотозону і фотографа, який робив чудові знімки нам на згадку.

Я трішки запізнилась, бо затрималась на роботі, а потім була в заторах по дорозі до ресторану. Та виявилось, що прийшла я не остання. І саме встигла на вручення подарунків імениннику.

Свій подарунок я обирала довго. Прекрасно знала, що всі будуть дарувати якийсь одяг, іграшки, машинки, тому і вирішила купити дитячий велосипед. Звичайно, зараз він ним їздити не буде, але така якісна річ знадобиться на наступні роки. Золото хрещені батьки подарують, а родичі гроші. Тому мені здалось, що це чудова ідея, і консультант так мені у магазині сказав.

Батькам подарунок сподобався, племіннику було все одно ще на ці подарунки. І я спокійно сіла собі за стіл. Допоки у дверях не з’явився хрещений батько Тимофія. В руках він тримав точно такий самий велосипед, як подарувала я. Навіть колір такий самий.

Ніякими словами не передати моє роздратування. Навіщо ж дитині два однакових велосипеди? Мені було дивно, що хрещений батько не міг придбати щось краще. З його то статками.

Протягом всього святкування ми сиділи без настрою. Батьки були збентежені, бо не знали, як реагувати, я сумна, куми теж не в дусі. Але потім музиканти почали грати, і коли всі пішли на танцмайданчик, то сум як рукою зняло. Я в танцях здружилась із тим самим хрещеним батьком мого племінника і той випадок із двома велосипедами вже став жартом.

А потім склалось взагалі так, що через два роки ми із Дмитром одружилися. Велосипед тоді ми повернули і кошти віддали батькам малюка.

Ось така іноді цікава доля. Мені тепер здається, що недарма мене сестра за куму не взяла. Щоб я могла одружитись із таким прекрасним чоловіком.

КІНЕЦЬ.