З чоловіком у шлюбі я прожила 25 років, у нас є троє спільних дітей.

У нас була звичайна сім’я, я планувала саме з цією людиною провести все життя, але зараз мій світ перевернувся, і я навіть подумую про те, щоб піти від чоловіка.

Мені 45 років, два роки тому в моєму житті з’явився мій колишній знайомий, і відтоді в мене в душі немає спокою.

З Ігорем ми знайомі ще з університетських часів, у нас навіть була симпатія один до одного. Але я вийшла заміж за свого чоловіка, Ігор одружився теж, і відтоді наші дороги розійшлися.

Я навіть не уявляла де він і як у нього склалося життя, бо своїх турбот було повно.

Тепер вже трохи легше, бо дві мої дочки вже зовсім дорослі – старшій 24 роки, середній 22. Вони вже живуть окремо.

З нами зараз залишився лише молодший 12-річний син.

Мій чоловік – чудовий батько для наших дітей, вони його дуже люблять.

І для мене він всі ці роки був гарним чоловіком. Але його місяцями не було вдома, бо він постійно їздив за кордон на заробітки.

Мені моє життя подобалося, хоч воно часто і здавалося мені одноманітним і нецікавим.

Але якось на вулиці я випадково зустріла Ігоря. Ми просто стали поговорити, але та зустріч змінила все наше життя.

Він запропонував зустрітися знову, і я погодилася. І так було майже щодня – я шукала будь-яку зайву хвилинку, щоб зустрітися з ним.

Я розуміла, що я закохуюся, і що нам треба припинити ці зустрічі, але не могла нічого з собою зробити.

Ігор теж мав почуття до мене, каже, що це у нього вже не минає багато років.

З дружиною він розлучився ще 12 років тому, відтоді живе сам.

Ігор зараз пропонує мені йти від чоловіка і виходити заміж за нього. Квартира у нього своя є, він готовий мене прийняти разом з сином.

Я його теж люблю, і дуже хотіла б бути з ним разом, але я не можу просто так залишити свого чоловіка, хоч і не люблю його більше.

Що я йому скажу? І як я поясню свій вчинок дорослим донькам?

Цікава ваша думка! Як ви вважаєте, чи варто в 45 років так кардинально міняти своє життя? Чи варте воно того?

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

КІНЕЦЬ.