Мені 31 рік, все є, живу один, чудово почуваюся, займаюся спортом і ні на що не скаржуся, ні до кого не лізу. Але протягом останніх п’яти років, з кожним роком все активніше, моя мама горить бажанням мене одружити, причому вже, мабуть, все рівно на кому.

Я в неї один, старша улюблена дочка поїхала за кордон і зв’язок не підтримує, нині вся увага зосереджена на мені. Спочатку все було в рамках розмов і натяків, потім уже у вигляді мудрих порад, а тепер це вже вимога та сварки з хапанням за серце та розмовами навзрид. Чого я просто не переношу на дух і потім тиждень ходжу без настрою.

Маму я люблю і засмучувати не хочу, це єдина рідна мені людина, але й жити її уявленнями я не буду. Моя думка про шлюб і жінок давно сформована. Я бачу розлучення, зради, дітей не від чоловіків та аматорок Туреччини та Єгипту. Розумію, що за матріархату так званий шлюб не дає чоловікові жодних плюсів, а розвал його дає жінкам суцільні привілеї.

Немає важелів впливу та захисту від застереження, а права батьківства не захищені. Чоловіки щось комусь доводять, влазть в кредити, потім беруть кредити на погашення кредитів, розлучаються, залишають дружин та дітлахів без нічого і мруть у 50 років.

Я на них дивлюся збоку і не розумію, навіщо вони народилися. Щоб напиватися по п’ятницях? Я в 31 рік виглядаю молодшим і здоровішим за них у 20-25. Загалом нічого крім огиди все це у мене не викликає. Але спроби пояснити це матері провалюються.

Мабуть, мати не сприймає визначення своєї дитини як серйозну особистість. Все твердить: «Ти самотня людина, у секту потрапиш, зіп’єшся». Пояснення, що в сім’ї спивається стать країни, їй не цікаві. Ось така ситуація. Як не засмутити маму і припинити цю тяганину? Заздалегідь дякую.

КІНЕЦЬ.