Моє життя до восьми років було чудовим і безтурботним. У мене були люблячі мама і тато. Вони всю душу в мене вкладали. Я й уявити не міг, що одного дня все зміниться і просто розлетиться на друзки, які вже ні зібрати, ні зклеїти не можна буде.

Моя мама була вагітна. Я очікував на появу братика. Навіть придумав як його назвуть. Чекав з нетерпінням, що ось-ось я стану старшим братом і мене в такі моменти розпирала гордість. Це для мене було щось таке, наче мене наділять суперсилою. А мама лише посміхалася і підтримувала мене.

Одного дня мама відвела мене вранці до школи. Це була наша остання спільна прогулянка. Мама поверталася додому і на пішохідному переході на неї на величезній швидкості налетіла вантажівка. Так не стало і мами, і братика.

Мене того дня зі школи ніхто не забрав. Батько був на стільки засмучений, що забув абсолютно про все. Він просто плакав. Вчителька не могла до нього дотелефогуватися, тому сама мене відвела додому.

Ми поховали маму разом з братиком у її животику. Батько впав в депресію. Він все частіше почав випивати. Я не знав, як йому допомогти та й взагалі боявся сказати лишнє слово. Тато починав мене одразу ж лупцювати, як я його просив припинити жити таким способом.

Потім у нашому домі появилася жінка. Вона й стала моєю мачухою. Я її не любив і не сприймав. Мені все здавалося, що тато забув про маму, раз привів у дім чужу жінку. Так само він і мене одного дня викине з свого серця. Ми постійно з нею сварилися і я ніколи її не слухав. Влаштовував втіхаря всякі капості.

Хоча плюс був – батько перестав пити з приходом мачухи. А я нервувався від того, що тато зміг полюбити іншу жінку. Я ж думав, що він любив маму. Тато ж переконував мене, що мені потрібна мама.

Одного дня мачуха сказала нам, що чекає на дитину. Я був просто у відчаї. А як вона потім повідомила ще, що це буде братик – я мало не лопнув від люті.

За деякий час таки у мене появився брат. Мачуха – тітка Ірина приділяла увагу нам обом. Ми навіть потоваришували. Вона вже мені не здавалася такою напастю, як раніше. Вона і уроки зі мною вчила, і показувала як правильно і що робити. Підтримувала всі мої захоплення і хоббі. Жодного разу я й не задумувався, що вона любить свого рідного сина більше, ніж мене.

А батько знову почав випивати. Чому – ми й не знали. Це вже потім він нам сказав, що його мучають сни у яких мама питає, як він зміг її забути і стати щасливим. Так тато і зійшов з розуму. Ми його відправили на лікування. Таке рішення ми прийняли разом з тіткою Іриною – вона запитала мою думку, а тоді вже викликала лікарів.

Залишилися ми жити утрьох. І хоч я довгий період часу ставився до неї скептично та з ненавистю – зараз можу сказати інше. Я люблю свою мачуху. Тітка Ірина замінила мені маму, подарувала все своє тепло і доброту мені. Якби не її добре серце – я б ріс у дитячому будинку та й не відомо яка б доля мене спіткала.

Мачуха старалася, щоб з нас з братом виросли хороші люди і привила любов до навчання. Саме завдяки їй я і вступив на державну форму навчання і отримав диплом з відзнакою.

КІНЕЦЬ.