Сімейний конфлікт почався з того, що я пофарбувала волосся у рудий колір. Була блондинкою, правда не натуральною, а також фарбованою.

Коли мене побачив чоловік, то спочатку просто хвилин п’ять дивився на мене, потім смикнув за волосся, думаючи, що я купила перуку, а зрозумівши, що просто перефарбувалася, почав обурюватись, що я це зробила, не порадившись із ним.

Мене це дуже зачепило, адже коли йому треба постригтися, він просто після роботи заїжджає до перукарні.

Він же не питає у мене дозволу, тим більше, що його стрижка не завжди мені подобається.

Мене обурило, що на моє запитання, що не так, він відповів, що зустрів і покохав мене білявкою, а зараз я для нього чужа жінка.

Це обурливо, адже людину люблять не за зовнішність, усі ми старіємо, значить, якщо він покохав мене двадцятирічну, то в сорок років я вже буду для нього чужою?

Я ж буду і з сивиною, і з зморшками, тоді як?

Я не знаю, як вирішити це питання.

Чоловік наполягає, щоб я перефарбувалась назад, а я не хочу йти у нього на поводі. Я теж маю право чинити так, як я хочу.

Вчора він сказав, що прийде додому, коли я знову стану колишньою.

Третій день живе у батьків, знаю, що в них, бо дзвонила свекруха, теж умовляла не руйнувати сім’ю через дрібниці і поступитися.

Я сказала, що треба було виховувати сина, вчити поважати не лише жінку, а й чужу думку, тоді б він так не чинив.

Мої подруги, співробітниці змінюють зачіски, роблять татуювання, змінюють імідж, щоб подобається своїм чоловікам, а в мене чоловік «застряг» у середньовіччі.

КІНЕЦЬ.