Я ніяк не могла обрати чоловіка з яким хотіла б побудувати сімейне життя, саме тому я заміж не вийшла. Але коли мені виповнилося тридцять п’ять років я мала на мені народити дитину. Я не думала про те, хто буде батьком дитини, аби тільки я народила.

Все сталося так, як я і планувала.

Мені трапився дуже хороший чоловік і ми провели декілька ночей разом і я завагітніла. Я кинула його навіть не повідомивши про те, що я вагітна, а він буде татом.

Я народила сина – Олександра. Хлопчик красивий, кароокий і дуже схожий на мене.

Оскільки я довгий час не могла знайти роботу, адже всім відомо, що жінок з дітьми не дуже хочуть брати на роботу, адже це постійні лікарняні. Отож я сиділа та думала як правильно вчинити, щоб забезпечувати родину.

Коли сину виповнилось три роки – я поїхала на заробітки за кордон. А працювала я в Іспанії. До цього часу так тут і працюю.

Мого сина виховували мої батьки.

Я з зароблених грошей купила хату в селі та квартиру у місті.

Поки Олександр навчався у школі – квартиру ми здавали для охочих і відповідно мали додатковий дохід, а коли син вступив до університету, то сам почав там жити.

Я завжди сварила себе, що мало часу проводжу з сином і, що залишила його маленьким на батьків та поїхала за кордон.

Я приїжджала тільки тричі на рік – на Новий Рік, на синів день народження та влітку, щоб разом з сином поїхати на відпочинок.

Потім мої батьки покинули цей світ, але я не могла залишитися вдома, адже мені потрібно було попрацювати ще п’ять років, щоб отримати пенсію за місцем роботи.

Син ще навчався в університеті на останньому курсі.

Я хотіла ще допрацювати, а потім уже повернутися додому, відгуляти гучне весілля сина та чекати на появу онуків.

Та одного дня до мене подзвонила моя подруга і запитала чому я не вдома, адже син одружений уже і його кохана вагітна, незабаром народжувати.

Я купила квитки на найближчий літак, купила подарунки для сина та дитини, яка мала народитися і приїхали у квартиру, де мав би жити мій син.

Та як виявилося згодом, що весілля святкували вже і син не проживає у квартирі, що я купила.

Олександр одружився з дочкою відомого бізнесмена. Весілля вони відгуляли не скромно, але мене не запросили, бо я в Іспанії доглядаю літніх людей і тому син не мав бажання мене запрошувати на весілля. Адже я не їхнього рівня.

Як мені в той час було боляче та сумно, а син тільки додав:

– Я не знаю своєї матері, їдь годуй з ложечки іспанських пенсіонерів.

В мене покотилися сльози. Я поїхала назад в Іспанію.

Попрацювала ще трохи та зрештою приїхала додому назавжди через три роки.

Вже через сім місяців у квартиру хто подзвонив. Я відкрила і побачила там сина разом з двома дочками. Він був зовсім розгублений.

Його дружина знайшла собі іншого чоловіка, який був проти дітей, тому вона прогнала чоловіка разом з дітьми.

А що я, я ж мама. Всі знають, що мама завжди все пробачить та підтримає в будь-якій ситуації.

Зараз я допомагаю сину з дітьми та підтримую його і постійно повторюю, що все ще попереду та не варто здаватися.

КІНЕЦЬ.