А я працюю акушером-гінекологом. Вперше моїй практиці я спостерігала подібний випадок.

Якось до мене прийшла пацієнтка, звали її Галина. Сказала, що в неї ендометріоз і, щоб вилікувати цю хворобу, вона вирішила завагітніти. У мене відразу закралася неприємні відчуття і я передчувала, що вона цю дитину залишить в пологовому відділенні.

Мені стало шкода цю ще ненароджену дитину. На перший погляд жінка здавалася порядною та я вважала що з неї вийде хороша мама, проте після того, як вона озвучила свої наміри, моє ставлення до неї змінилося.

Дитина розвивалася добре. За тиждень до можливих пологів ми поклали Галину до лікарні на збереження. На той момент моїй пацієнтці було 30 років.

Хороший вік, щоб народити та я вважаю, що пізніше вже можуть виникнути деякі проблеми зі здоров’ям. Тож це міг бути останній шанс Галини стати матір’ю.

Моя пацієнтка була слухняною та проходила всі необхідні обстеження, здавала всі аналізи, які я їй приписувала. Вона навіть підписала договір з пологовим відділенням. Щоб не мучитися, Галина попросила зробити та кесарський розтин. Народився здоровий та дуже красивий хлопчик. Він був неймовірно схожий на Галину.

Коли я прийшла провідати свою пацієнтку, то здивувалася наскільки холодно вона до нього відноситься. Її зовсім не цікавило який стан його здоров’я, вага та ріст, Галина твердо була налаштована написати відмову.

Медсестри наполягли, щоб Галина залишила номер телефону батька хлопчика. Михайло не був повідомлений про те, що у нього народився син. Зі слів Галини них були дуже короткі стосунки.

Дізнавшись про свою вагітність, Галина відразу покинула Михайла. Медсестра зателефонувала до батька дитини з надією що він захоче забрати хлопчика. Катерина дуже сильно хвилювалася перед своєю розмовою, вона очікували, що чоловік не візьме слухавку або відмовиться забрати дитину.

На щастя, її здогадки не підтвердилися. Михайло був звичайно дуже здивований від того, що він став батьком, проте дуже зрадів і сказав, що через годину приїде за хлопчиком. Виконавши деякі формальності, а саме здавши тест ДНК та підписавши відповідні папери, Михайло забрав свого сина додому.

Ми з медичним персоналом неабияк раділи за хлопчика та були приємно вражені від того, що є на світі такі хороші люди.

КІНЕЦЬ.