Є у мене сусідка, звати її Олена.

Олену я знаю ще з самого її з дитинства, мені шкода її.

Мою знайому, свого часу, мама ростила сама, адже, як тільки вона народила доньку, чоловік залишив її і пішов до іншої.

Та інша жінка була молодша за його дружину та мала свій бізнес.

Відтоді мама сама виховувала Олену сама.

Вона дуже старалася, багато працювала, щоб у її доньки все було.

Більше мама Олени заміж так і не вийшла, на жаль, вона всю себе присвятила своїй єдиній доньці, старалася для неї, як могла.

Згодом Олену покликав заміж Дмитро.

Вони довго зустрічалися з ним і Олену зрозуміла, що це саме та людина, яка потрібна їй в житті.

Дмитро був турботливим, відповідальним, серйозним, перспективним молодим чоловіком.

У Дмитра була своя квартира і після одруження молоде подружжя планувало жити там.

Та мама, коли дізналася про це, стала просити доньку, щоб вона не залишала її, щоб жила разом з нею, адже у неї нікого більше немає і вона не уявляє свого життя на самоті.

На вмовляння тещі погодився й Дмитро, він щиро пошкодував самотню жінку, свою квартиру вирішив здати в оренду, і стали вони жити з матір’ю дружини, своєю тещою.

Спочатку все було добре, згодом Олена народила донечку, але ставлення її мами дуже до зятя змінилося.

– Я щось ніколи не чуда, щоб чоловік тобі хоч одне добре слово сказав, – говорила вона щоразу доньці. – Я вже мовчу, що до мене він зайвий раз не заговорить.

Олена знала, що в неї добрий чоловік, але мамі не перечила, мовчав і сам Дмитро.

Та згодом тещі в зятеві стало нічого зовсім не подобатися: то він багато їсть, то він не те говорить, не там роззувається, довго сидить в ванній, коли їй потрібно туди, не вчасно полагодив кран, забув вкрутити лампочку і ще багато різного роду непорозумінь.

Дмитро просив дружину жити окремо, але вона не могла залишити маму, адже та постійно вмовляла доньку залишитися, коли та починали збирати речі.

Та одного разу Дмитро сам зібрав свої речі і залишив сім’ю, адже більше не хотів мовчати на всі докори тещі.

Олена, через це, дуже засмутилася, а от її мама була дуже щасливою, на відміну від доньки своєї:

– Я завжди тобі казала, що він людина недобра. Пішов, та й добре. Треба жити для своєї доньки і матері, ми й самі будемо щасливими. Я ж впоралася одна і ти впораєшся, – переконувала мама Олену.

А я розумію, що Олена повторює долю своєї мами і ніякого там щастя немає.

Мені хочеться допомогти своїй подрузі, адже на моїх очах руйнується її сімейне життя.

Як мені це зробити правильно зараз?

КІНЕЦЬ.