Матір моєї дружини проживає сама у невеличкій квартирі. Я завжди вважав її доброю та милою жіночкою до того ж вона ніколи не намагалась влізти у наше особисте життя, щось вирішувати чи радити. Мене навіть лякало, що Антоніна Семенівна ніколи не цікавиться нашими справами, не питає про внуків і не намагається всюди запропонувати свою допомогу. Вона здорова та розумна жінка, але, як виявилось, не все там так добре, як може здатись на перший погляд.

Антоніна Семенівна на пенсії уже три роки. Свою дочку, мою дружину, вона виховувала сама. Чоловік помер, коли ще дитині було всього лиш шість рочків.

Кожен раз,коли ми приходимо до жіночки у гості, то бачимо, якою нещасною вона є, навіть коли видавлює посмішку. Вона нічого не хоче, до всього байдужа. За собою теща давно не дивиться, а про порядок у домі і взагалі мовчу.

Давно у неї немає друзів, та і з рідні вона підтримує зв’язок лише з нами. Коли ми приходимо, то завжди застаємо одну картину – жінка лежить на дивані у брудних домашніх речах. Вона навіть не готує собі поїсти, я не знаю, як так можна жити.

Моя жінка кожного тижня приходить до матері, аби допомогти їй, прибрати, принести продуктів та чимось погодувати. На весь тиждень ми запасаємо жінку напівфабрикатами, консервами.

У Аліни є молодша сестра, але вона ніколи життям та бідами своєї матері не цікавиться. Ми навпаки стараємось підтримати, зарадити, допомогти, бо прекрасно розуміємо, що в періоди таких депресій потрібно, аби хтось був поряд. Нам би дуже хотілось підбадьорити її, повернути до життя, розвеселити. Але як це зробити ми просто не знаємо.

Одного разу ми прийшли на вихідних, а їжа, яку приносила Аліна кілька днів тому стоїть навіть невідкрита. Всі ці дні вона тільки чай пила та їла бублики. Ми пояснили вкотре, що так харчуватись ненормально, що кожна людина має їсти певні речовини, аби нормально функціонувати. Ми справді переживали за здоров’я жінки.

Цілими днями Антоніна Семенівна лежить на дивані та не встає. Вона зовсім не виходить на вулицю, не бачить людей. Я не знаю, що робити далі, але така поведінка може призвести до фатальних наслідків, мені здається.

Аліна кілька разів пропонувала повністю прибрати квартиру та щось приготувати. Але тоді теща її відразу виганяє. Мені здається, що сестрам потрібно поговорити, порадитись і якось вмовити матір сходити до психолога. Це не моя матір і я не маю права вирішувати її долю. А за всім цим спостерігати досить важко та печально.

КІНЕЦЬ.